-Віро, аби не було ніякіх сумнівів, звідки ти приїхала, ти тисячу разів нагадала, яка ти шпигунка, і звідки, ти ще й вишиванку сама одягла, і весь твій колектив.
-Поясняти не треба, всі знають, звідки я. Коли я вчилася в школі, ми всі знали, в якому костюмі латиші, в якому - узбеки, я навіть марки такі збирала.
-Ти пам'ятаєш, коли ви з Лаймою познайомилися?
-Був такий фільм "Інспектор Гулл". Лайма грала роль закордонної співачки у ресторані. Це знімалося тут, в Прибалтиці, і тоді я її запам'ятала. Потім був "Ще не вечір". Мені вона завжди дуже сильно подобалася. В нас різниця два роки, а я, як у фільмі "Свинарка і пастух" - дуже соромлюсь, що я набрала вагу. мені незручно. А ще й відряджати таких журналісток, як Катя. Я як цистерна. Я прочитала в журналі: "Якщо у вас росте живіт, значить, ви у жировій пастці". Тому, ми після цього концерту лягаємо на процедури схуднення.
-Латвійськась публіка доволі холодна і тільки тобі вдається підняти на ноги зал "Дзінтарі".
-Аби підняти людей на ноги, треба впасти з ніг самій. Я дуже втомлююся. Є закрита пісня в нашому репертуарі "Не проститутка". Ви не розумієте, як її співає Лайма. Вона якось заходить до мене у гримерку і каже: "Це ж про мене! Це про всіх нас!" Друзі, бажаю всім миру!