-Ірмо, так сталося, що за останній час діти проходять червоною лінією крізь твоє життя. Ти стала тренером дитячого шоу "Маленькі гіганти", тепер ти продюсуєш і граєш у виставі про дітей і для дітей. Робота над виставою проходила в твоєму рідному Івано-Франківську, ти розривалася під час роботи на 2 міста і фактично проводила всі ночі у потязі. Їздила між Києвом і Івано-Франківськом 46 ночей!
-Так, і останні дев'ять ночей без перерви.
-Як ти пережила таке навантаження?
-В мене таке враження, що я їхала в гори і поверталася. Носила такі туристичні кросівки, джинси, кофту спортивну. І з цим наплічником туди-назад. Іноді навіть з шоу коли їхала, не встигала зняти макіяж і зранку лякала сусідів по СВ. Казала: "Вибачте, пізно лягли".
-Твій син весь цей час, поки ти працювала над шоу, жив з бабусею. Як ти переживала цю розлуку?
-Він почав мені казати "бабуся Таня" якийсь час. Я зрозуміла, що потрібно з цим щось робити.
-Тебе син перестав впізнавати?
-За звичкою казав швидко "Бабуся Таня, ой, мамо!"
-Ти не дуже хочеш, щоб син був актором, але вдома ви влаштовуєте театр тіней. Під час вистав ти навіть можеш випитувати в нього деякі секрети тата.
-Можу запитати: "Що робив сьогодні наш тато? Де був? Хто телефонував?" Це, дівчата, порада. Ви вводите дитину в діалог з зайчиком, чи метеликом, і вони все в нього розпитують, і він все розповідає. Вони розпитують, не я.