Українське бездоріжжя. Десятки тисяч кілометрів розбитих місцевих та сільських доріг від 1 січня під відповідальністю влади на місцях. Чиновники переконують -реформа децентралізації автошляхів покликана покращити стан покриття у глубинці.
Але там, куди не їздять автобуси і недоїзжає швидка люди іншої думки. Чи дочекаються бодай якогось ремонту у провінції? З'ясовував Даніїл Снісар.
Ремонтовані останній раз 10 років тому. Або ж зовсім ніколи. 60 тисяч кілометрів, назвемо їх дорогами, які десятиліттями не ремонтували, перейшли у підпорядкування місцевих керманичів. Здавалося б - зразкова схема. Місцева влада з громадою спільно вирішує - де латати, де виконати роботу капітальну. Гроші у новоствореному фонді автошляхів є, але останнє слово за чиновниками все ж вищого рівня.
Сільська дорога між Коростенем та селом Хотинівка на Житомирщині. Всього 14 кілометрів гравію. Але ж яких! Затягнутих павутинням вибоїн та ям. Середня швидкість руху - 5-10 кілометрів на годину.
Такі ями, що проїхати не можна
Швидка з райцентру до села доїзджає через раз і тільки за сприятливої погоди. Автобуси, у кращому випадку - кілька разів на тиждень.
″ А люди працювали б у місті Коростень. Добиратися дуже тяжко. Таксі їхати, Швидка...Великі проблеми! Все із-за тієї дороги″,- говорить Валентина Пелюшкевич Хотинівській сільский голова.
Валентина Миколаївна щойно з райцентру. Сільска очільниця вкотре випрошувала у владних кабінетах грошей на ремонт шляхів у селі та околицях. Сподівалася на зміни після "децентралізації". Та вкотре почула тільки обіцянки. Каже, затягувати паски більше нема куди. Грошей у бюджеті села не вистачить навіть на мінімальний ремонт.
″ Саме на ці дороги витрачаємо кошти, які б передбачалися може там утеплення школи, чи дитячого садочка . Кожен лобіює свої інтереси. Ближче до Житомира живуть, може там у них свої проблеми є. Хто буде на наші дороги звертати увагу?″ ,- жаліється Валентина Пелюшкевич, Хотинівській сільский голова
″ І резину міняв, і ходову. Це ж машина на ізнос іде! Невже люди у наш час не заслужили по нормальних дорогах їздити?″,- рорзповідає Руслан, водій.
Таких сел по Україні - тисячі. І з ще більшими проблемами. І поки що провінційні стежки - не в пріорітеті у реформаторів. Мовляв, людей та машин тут небагато. Почекають.
Годівницею, тобто бюджетом, розпоряджаються тепер обласні держадміністрації. Там вирішуватимуть - хто, скільки і на що отримає. У Малинському районі - плани амбіційні. Вже у цьому, 2018 році хочуть відремонтувати понад 60 кілометрів доріг. Все залежатиме від рішень на обласному рівні
″Кошти виділені. Законодавство написане. Але на даний час - перехідний період. Відбулася ситуація, коли одна організація займалася обслуговуванням. В них ці повноваження забралися. Повноваження передались. На сьогоднішній день відбувається реорганізація департаменту, який буде займатися безпосередньо цим видом робіт, обслуговуванням, освоєнням коштів та замовлянням договорів″ .- говорить Кисильчук Дмитро голова малинської РДА.
У райраді кажуть - реформу в країні розпочали, але механізму виконання - не має. Аби прийняти на баланс автомобільні дороги - на місцевих рівнях необхідно створювати нові підрозділи, наймати фахівців, інженерів, купувати техніку. Де брати кошти на таку реформацію чиновники - не знають. Кажуть, у найближчі кілька місяців нововведення наврядчи запрацює на повну. Що вже там казати про якусь Хотинівку.
http://podrobnosti.ua/2223783-reformi-v-ukran-scho-bude-z-slskimi-dorogami.html