Український «Стівен Кінг» презентував новий роман (фото)

Олександра Завару називають українським Стівеном Кінгом. Його твори порівнюють з книжками короля «жахачок», і це його анітрохи не бентежить. Мелітопольський письменник говорить, що шкодує, що в Україні і досі немає авторів, схожих на Стівена Кінга чи Дена Брауна, які, перш ніж написати, проводять колосальну роботу: спілкуються з безліччю науковців, міфологів та інших спеціалістів.

Що стосується нового твору «Песиголовець», це історія про письменника Юрка Побивана. Він мав славу як письменник, його твори розліталися, як гарячі пиріжки, з книжних полиць. На греблі своєї популярності головний герой вирішує писати більш глибокі і філософські твори. Зміну жанру не сприйняли ані критики, ані читачі. Його популярність стрімко йде на спад. Юрко з дружиною і двома дітьми переїжджає до іншого містечка і мріє про написання бестселера, книжки, яка б повернула його на Олімп.

- Часто йому приходить спогад з дитинства, ніби він колись бачив ікону, на якій був намальований святий Христофор із собачою головою, тобто песиголовець. Зацікавившись цією темою, в передчутті нового приголомшливого сюжету Юрко навідується з родиною на Прикарпаття до таємничої Галявини вічної роси, де колись було поселення наших предків - полян, там і досі побутують міфи про таємничих людей із головами псів. І власне роман починається з того, як головний герой книжки пише свій бестселер і що з Прикарпаття він привіз не тільки легенду про чоловіка-песиголовця, але й щось демонічне. В його родині починаються, скажімо так, спочатку неприємні речі, які з часом стають все крутішими, бридкішими, - говорить Олександр Завара.

Також письменник зазначив, що в книжці дві сюжетні лінії: перша - про письменника, а друга - власне про легенду про чоловіка-песиголовця. Автор вивчив декілька легенд про Святого Христофора. А от якою з них скористався, читач дізнається після того, як познайомиться з твором.

На запитання: «Про що ваша книжка?» Олександр Завара завжди говорить: про кохання, яке завжди є в житті людини: «Мені цікаво, чому ця ніша хорору не зайнята, особливо якщо взяти до уваги той факт, що у нас є величезний шар культури, міфології. Це настільки круте підґрунтя для містики і фентезі. Просто писати, писати і ще раз писати. У Запоріжжі в нас є Кам’яні могили, Хортиця, тут про характерників можна такі класні романи писати і закручувати їх у будь-які жанрові межі. Можна створювати трилери, новомодні детективи. На сьогодні більша частина жахів і детективів, які читають українці, це переклади. А ми маємо все, аби створювати такі класні твори у жанрі хорору, містики, яких сьогодні, на жаль, у нас дуже мало, а хотілось би більше», — зазначив Олександр Завара.

На створення «Песиголовця» письменника підштовхнуло декілька факторів.

- Перше - я хотів написати, грубо кажучи, роман в американському стилі. Власне кажучи, головний герой твору Юрко Побиван живе в Україні, але веде суто американський спосіб життя. При цьому мені хотілось створити твір, який би був оснований суто на якомусь українському міфологічному підґрунті. Думаю, що мені це вдалось, бо роман саме вийшов таким, як я його планував. Другий фактор: мені подобаються класичні романи 20 століття, як «Екзорцист», «Дитина Розмарі», «Антихрист», «Знамення», «Омен». І хотілось, аби «Песиголовець» у певній мірі сягав такого коріння класики, - говорить автор твору.
Також Олександр Завара зазначив, що він любить, коли сюжет веде автора, а не навпаки.

- Я приблизно знав, що буду писати, але куди саме вийдуть герої в кінці твору, спочатку не здогадувався. Мені подобається створювати світ у книжці, персонажів, кинути їх у якісь жорстокі трабли і просто спостерігати за тим, чи вигребуть вони з того або ні. Ну, а що стосується реального і нереального, то це вирішувати читачу, - підсумував Олександр Завара.
Автор також зазначив, що ми всі чогось бажаємо, втім, часто не розуміємо, що за свою мрію людина повинна буде заплатити і ціна буде велика. Це ще одна підтема «Песиголовця».

На зустріч прийшли і ті, хто вже прочитав новий твір Олександра, їх цікавило одне питання: чи буде продовження твору? На це автор відповів лише: «Ноу коментс!». Додавши, що поки його «не відпустив» цей твір. Йому хочеться говорити і говорити про нього. І якщо він сяде писати продовження зараз, то сюжет нового продовження буде дуже схожий на першу частину книжки.
Також Олександр Завара зазначив, що його тішить той факт, що сьогодні видавництва, які два роки тому відмовляли друкувати книжки, написані в жанрі хорору, зацікавлені у тому, аби видати твір у цьому жанрі. Зараз мелітопольський письменник працює над новим рукописом у такому ж стилі. Про що саме буде книжка, не зізнається, але натякає, що на новий твір його надихає гоголівська тематика.

- Взагалі слід писати і не боятися переписувати свої твори. Популярна письменниця, яка створила «Гаррі Поттера», Джоан Роулінг безліч разів переписувала першу частину, перш ніж вона побачила світ, - сказав Олександр Завара.
Вся зустріч пройшла у дружній атмосфері. Півтори години інтерактиву припали до вподоби і відвідувачам, і самому автору. Після завершення презентації Олександр Завара підписав декілька книжок своїм шанувальникам і подарував їм цікаві сумки з написом «Песиголовець».

Довідка
Олександр Завара — письменник, рецензент. Дебютував у 2013 році з романом «IQ = FAQ (Історія Хворого розуму)». Зарекомендував себе як жанровий експериментатор і поціновувач неоднозначних характерів героїв. Притаманні його прозі персонажі можуть викликати у читача як щире захоплення, так і цілковиту відразу. Це ­ один із секретів, який робить твори обговорюваними, а головне — непересічними.
Твори:
• 2013 — роман «IQ = FAQ (Історія Хворого розуму)»;
• 2014 — коротка проза: «Дежавю (Офісна притча)», «Характерник» (альманах «Літературний орієнтир»);
• 2014 — роман «Ката­Моргана (Апокаліпсис уже завтра)»;
• 2017 — роман «Песиголовець».
Песиголовці (бесиголовці, сироїди) — різновид міфічних легендарних людей­велетнів чудернацької зовнішності (подібно до грецьких химер поєднували риси різних істот: людське тіло й собачу голову, що й спричинило їхню назву). Також вирізнялися нечуваною жорстокістю і, немов вампіри, пили кров своїх ворогів.

Іванка Волощук, Верже, фото автора