Життя під обстрілом. Пенсіонери із села Новоданилівка Оріхівської громади навіть під час війни продовжують допомагати односельцям.
Будинок подружжя зруйнувала ворожа ракета, але покидати його вони не збираються.
Їхню історію розповідають кореспонденти Суспільного, які побували в Новоданилівці.
У своєму будинку пенсіонери Алла та Юрій живуть 37 років. В даний час він частково зруйнований: розбита веранда та пошкоджена покрівля. На подвір'ї лежать залишки російських снарядів, які зруйнували їхній будинок. Навколо будівлі видно білі плями від заборонених фосфорних снарядів, якими стріляли окупанти.
- Три дні були такі обстріли, що ми не знали, куди нам подітися. На городі у нас 24 запали впали. Летіло, зачепило будинок і під самий фундамент горіло, бо ці "запальнички" вони не висипалися, а всі горіли, — розповідає Юрій.
- Одна розірвалася, я була на городі і був такий вогненний дощ. А друга прилетіла. Горіла лава. Я вискочила, боялася, що горітиме всюди. Ми не могли згасити, бо водою воно не гаситься. Треба було тільки чимось засипати, а це було 11 години ночі. У сусідів все горіло, – додає Алла.
Більшість часу пенсіонери проводять у льоху. Там облаштували спальне місце, зробили запаси їжі. Кажуть, так живуть уже 5 місяців.
- Перший "приліт" у нас був 3 березня, коли підірвали хлібну крамницю. З того часу ми живемо у підвалі, – розповідає жінка.
Пенсіонери зазначають, що вже понад три місяці у селі немає інтернету, електрики та газопостачання. Газові балони їм привозять волонтери. Алла готує на маленькій грубці у літній кухні і ділиться із сусідами. А Юрій допомагає односельцям зарядити телефон через сонячну батарею.
- У мене є два акумулятори: телефони заряджати, бо електрики немає. Діти купили передали батькові сонячну батарею, яка дозволяє, коли є сонце, зарядити телефони, акумулятори, щоб у підвалі не горіла свічка, — каже Юрій.
Зараз подружжя збирає вцілілі речі і думає, як ремонтувати будинок. Залишати рідне село не збираються. У свої 64 роки Юрій хоче піти у тероборону, хоча вже тричі отримав відмову у військкоматі. Чоловік зазначає:
- Як би не було туго, тяжко, це наша земля. Тут народилися, тут живемо і стоятимемо до останнього.