Днями фейковий Мелітопольський міський суд відправив під варту мешканку окупованої частини Запорізької області. Проти неї порушили справу про фінансування ЗСУ.
У повідомленні йдеться про те, що «слідчі… по Запорізькій області виявили факт фінансування мешканкою регіону українського націоналістичного об'єднання «Азов», а також ЗСУ».
Окупанти виявили: жінка «за допомогою банківського онлайн-сервісу здійснила з особистого рахунку переказ коштів на банківський рахунок у віртуальному банку України «Монобанк» за реквізитами патронажної служби націоналістичного полку, а також здійснила фінансування ЗСУ на суму понад 100 тис. гривень». Наразі незаконно затриманій громадянці України загрожує від восьми років позбавлення волі і аж до довічного ув'язнення.
Спершу варто відзначити: ще далеко не факт, що вказана жінка взагалі кудись пересилала гроші – як працює «слідчий комітет» та інші «стражи порядка» на тимчасово окупованих територіях, місцеві жителі знають не з чуток.
А потім можна ще раз придивитися до персонажів, які суди в Мелітополі очолюють. Так, в.о. голови Мелітопольскго суду Денис Костиря колись, ще під час мерства Вальтера, був юристом Мелітопольського виконкому. Після смерті Вальтера Костиря опинився у команді нинішнього гауляйтера Запорізької області Є. Балицького та відстоював його інтереси у судах. А після приходу окупантів відразу ж подався до них у прислугу – і фактично обіймав посаду заступника директора ТОВ «Тепло-Мелітополь» та займався питаннями, пов'язаними з переоформленням власності та бізнесу колаборантів.
Відзначився даний зрадник і активною участю у псевдореферендумі. А його рідний дядько Юрій Оніщук наразі очолює місцевий «Водоканал».
Щоб такий кадр – та не відправив за ґрати патріота – чи навіть просто будь-якого зустрічного?
Втім, «парашутист», якого призначили керувати обласним судом (він теж розташований у Мелітополі), ще гірший. Прізвище палача в мантії приховується. Прийшовши на нову посаду, цей «слуга Феміди» затіяв нехарактерні для держслужбовця перестановки.
Для початку «москвич» розпорядився облаштувати в приміщенні суду кімнату для відпочинку – її використовують навіть для втіх окупанта з жінками «зниженої соціальної відповідальності».
Але на цьому архітектурні нововведення не закінчилися – наступним пунктом програми стало перенесення туалету з коридору до кабінету начальства. Щоб, отже, «головний суддя змагань» не бігав коридором, як прості смертні.
А може, товариш боїться, що може не добігти до клозету, коли від ЗСУ полум'яне привітання прилетить, хто знає...