Пам'ятаєте, як на початку повномасштабного вторгнення в Мелітополь тик-токери-кадирівці масово вивозили з торгівельних майданчиків комбайни? А з оптових складів рашисти вигрібали все, аж до шурупів і гайок.
Про викрадені пральні машини і унітази, що везли через Мелітополь, і мова не йде. «Визволителів» з побутовою технікою мелітопольці знімали на камери.
Серед тих, хто приїхав в Україну, у гонитві за грошима, опинився черговий рускій ванька, взятий у полон бійцями ЗСУ на Мелітопольському напрямку.
Чергового учасника нашого спільного зі спецслужбами медіа-проекту «ЧУЖІ» звуть Віктор Ємельянов. Житель Ставропольського краю, стрілець 291 мотострілкового полку, воював під Роботиним. Там і потрапив у полон.
У свої 38 років жив з батьками, не мав своєї родини, працював продавцем сантехніки. Каже, що не раз лежав у психушці. Коли почалась повномасштабна війни рф з Україною, власнику «жовтого квитка» спала на думку геніальна ідея – заробити на квартиру. І він цілком свідомо пішов до військкомату і підписав контракт. Втім корисливих цілей у «чужого» було кілька:
«Хотів квартиру купити, одружитися, очистити дос’є, бо я в психіатричній лікарні два рази лежав. Кажуть, що списують це все, і потім можна влаштуватися на більш гарну роботу. Збирався йти заробити на квартиру, але не вбивати. Вбивати я не збирався. У військкомат прийшов і спитав, чи можна чимось допомогти, копати там щось. Мені сказали, що можна. І все. На передову казали не посилатимуть. А якщо відправлять, то у крайньому випадку. Якщо медицині навчусь, то зможу допомагати поранених носити і все таке».
Воював рашист з «жовтим квитком» дуже недовго. У полон потрапив у перший бойовий вихід у березні, не пробувши в Україні і місяця.
«Задача в цьому завданні була дійти до бліндажу, де нас зустрінуть ті, хто вже три дні пробув там, ми дочекаємось радіопідтвердження і повинні почати штурм».
Випадково «чужий» зайшов прямо на позицію бійців ЗСУ. Йому пощастило вижити. За цей короткий час горе-вояка встиг дізнатися, як у «другій армії світу» ставляться до своїх двохсотих.
«Я головним чином чув, що так залишають. Зрідка кого виходить забрати. Просто посилають туди, не знаючи напевно точної обстановки, тому гинуть люди. Ви обережніше воюєте, менше ризикуєте своїм особовим складом».
На росії втрати не рахують, в чому переконався Ємельянов. На убой відправляють і своїх, і іноземців. У підрозділах окупанта були й такі. Російською володіють далеко не всі найманці.
«Африканці, камерунці. Чотири їх там було. Один російською розмовляє добре. Індуси ніби то російською ніхто не розмовляє. Хіба що вивчив за час навчання "Здрастє" і все».
І навіть побачивши всю гнилість системи російської армії на власні очі, «чужий» не вважає себе окупантом. Він лише просто хотів заробити грошей, що тут такого? Але жити захочеш, і не те скажеш. Тому на камеру полонений таки став вимолювати пробачення у всього українського народу.
«Розумів, що не те щось відбувається. Але окупантом не відчував себе. Прошу пробачення у українського народу за те, що ступив на вашу територію з дурними намірами, що погано про вас думав».
Нагадаємо, дезертири російського батальйону сармат, що базується на Мелітопольському напрямку, розповіли, як їхні командири «обнуляли» бійців, що отримали від мінвбивств рф виплати у розмірі 3 мільйонів рублів за важкі поранення. Їх вбивали, а банківські картки забирали і надалі привласнювали гроші вбитих підлеглих.