-Еріко, вже скоро рік, як ми розмовляємо про твого загадкового бойфренда, який нібито існує, але його ніхто не бачив. Чи отримала ти вже пропозицію руки та серця?
-Ще ні.
-Чекаєш на це?
-Вважаю, що не потрібно форсувати. Прийде момент, коли чоловік повинен зробити перший крок. Я в своєму житті намагаюся педалювати все сама, але не треба. Він чоловік - а він справді чоловік, і він це зробить, коли він захоче і тоді я погоджуся. Але саме він має зробити перший крок, це по-чоловічому. А ще ми не дуже прихильні до стандартних весіль, і цих питятик, рахування грошей в першу шлюбну ніч. Тому, напевно, ніхто і не буде знати про це весілля.
-Тобі батьки не пробачать, якщо ти не влаштуєш велике галицьке весілля.
-Мені подобається гуляти на наших українських традиційних весіллях, я люблю ці пісні та тости, нас запрошують співати на весіллях європейського стилю. Соромно сказати, але я особисто ніколи не мріяла про це, я хочу бути королевою не в один день в житті, коли біла сукня під вечір стає сірою, я хочу бути королевою щодня. Це правильний підхід, мені здаться.