-Тобі пропонували колись грати в театрі?
-Я грала, коли ще не була Народной артисткою, це було в дитинстві, в дитячому драматичному театрі.
-Ти ніколи не хотіла бути драматичною артисткою? Що тебе зупинило на цьому шляху?
-Я вступала до театрального інститута, пройшла до другого туру в школу-студію МХАТ і на цьому все скінчилося.
-Ти була на роздоріжжі, а могла зараз бути артисткою в Росії.
-Це доля. Оскільки я почала писати українською мовою, був 1989 рік і я вже співала на "Червоній руті", то я вирішила, якщо в мене виходить співати, я подобаюсь людям, то буду співати.
-В тебе росте син, його зараз можна побачити рідко, бо він з тобою вже рідко відвідує світські заходи. Він вже парубок, ти мати випускника. Куди Гліб буде вступати і чи докладаєш ти до цього зусилля?
-Так, докладаю зусиль, не скажу, що фінансових, але ми знайшли всіх людей, які можуть з ним займатися. Це дуже серйозний виш і я маю тільки одну проблему - він купив електронні барабани та добами грає вдома на цих барабанах. Тому мені здаєтся, що найбижчим часом він стане моїм барабанщиком, а не студентом.
-В який виш хоче вступати?
-Ми вирішили нікому не розповідати, поки він не поступить. Треба спочатку вступити.
-Це не творчий виш? Він не буде співаком?
-Думаю, що він інструменталіст, бо грає на електричній, акустичній, бас-гітарі, на фортепіано і на барабанах. Він має колектив і я пишаюся, що мій син розуміє, що роблять інші музиканти.
-Тобто, він для себе вирішив, що буде музкантом, незважаючи на професію, яку здобуде? Можливо, буде просувати свій колектив?
-Я вже пропонувала йому самій піарити, але він відмовився. Сказав: "Дякую, мамо, але не потрібно". Нормальний пацан.
-Чи приводить вже знайомитися з тобою дівчат?
-А твій приводить до тебе дівчат?
-Моєму поки що 13, ще ні.
-Думаю, що вже з 13 можна. Не знаю, з ким він зустрічається, хоча маю симпатії вже. Передаю привіт моїй симпатії: Елечка, я тебе дуже люблю! Але син каже, що зарано: "Мамо, припини!