Редакция регионального информационного агентства РИА-Мелитополь продолжает цикл публикаций о благотворительности. Автором рубрики является меценат, уроженец Мелитополя Владимир Шпильфогель, который вместе с единомышленниками профинансировал строительство Мемориала жертвам Холокоста.
В первых двух публикациях речь шла о благотворительности в христианском мире и в исламе.
Сегодня речь пойдет о том, что такое благотворительность для иудеев. Из публикации вы узнаете заповеди Цдаки, что собой представляет касса взаимопомощи у евреев и прочтете интересную аналогию благотворительности с двумя морями Израиля - Кинерет и Мертвым.
Благодійність – традиційна національна цінність єврейського народу. Прояв співчуття ближньому шляхом надання йому матеріальної або моральної підтримки є одним з найважливіших приписів в іудаїзмі.
Цар Давид свого часу говорив, що єврейський народ відрізняють три основних властивості: милосердя, сором'язливість і допомога один одному. Допомога ближньому і благодійність – це найважливіші складові єврейського життя, одна з основ, на яких тримається світ, як кажуть наші мудреці.
Вже в далекій давнині єврейські закони пропонували кожному, кажучи словами Всевишнього, «відокремити з твого хліба голодному, привести в дім твій бідного безпритульного, прикрити голого і не ховатися від ближніх». «Нехай широко розкриті будуть двері твого дому та бідні будуть твоїми домочадцями».
Притча говорить, що у раббі Аківи (I ст.) римський претор Тіній Руф запитав: «Якщо ваш Бог так любить бідних, чому ж Він сам не забезпечує їх?» «Щоб дати можливість людям творити добро», - відповів мудрий рабин.
У Талмуді благодійність позначається словом «цдака», що буквально перекладається як «праведність» або «справедливість». Вже одне це говорить про той високий моральний сенс, який вже в давнину євреї вкладали в сам факт надання допомоги ближньому: той, хто бере, знаходить матеріально, а хто дає – духовно. Не випадково, на думку мудреців Талмуду, «цдака за своєю важливістю дорівнює всім іншим заповідям разом узятим».
Цдака говорить нам, що ділитися з іншими тим, що у нас є – це не щось особливе. Це чесно і це просто те, що потрібно робити.
Незалежно від того, наскільки ви багаті, ви завжди можете поділитися з іншими. Цдака не має на увазі лише грошову допомогу. Поділитися часом, досвідом або навіть просто доброю посмішкою – це все доступні нам форми благодійності.
«Цдака цінна настільки, наскільки в ній виражається добре внутрішнє відчуття, що здійснює її», - свідчать стародавні рукописи.
Коли людина жертвує свої кошти на допомогу іншому, це викликає до нього особливе милосердя Зверху. Як кажуть наші мудреці: «Кожного, хто жаліє інших, жаліють і його на Небесах».
Хасидизм (течія в ортодоксальному іудаїзмі) вчить, що ділитися – не лише похвально, але і вигідно. Серед 613 заповідей Тори благодійність стоїть осібно, володіючи унікальною властивістю. Тора забороняє випробовувати Всевишнього, кажучи: якщо я виконаю цю заповідь, чи віддасть Він мені за праведність? Благодійність же – єдиний виняток з цього правила.
Тут таке філософське підґрунтя. Всевишній забрав гроші у бідних і віддав їх багатим – але лише на зберігання. Багатії зобов'язані розуміти, що ті гроші, які складають їх багатство, насправді не їхні гроші, а бідняків. І, виконуючи заповідь цдаки, вони відновлюють справедливість, повертаючи гроші тим, кому вони належать. В тому-то і проявляється нескінченна доброта Всевишнього, що Він дає людям можливість уподібнитися йому самому і як би стати його партнерами: робити в його світі те, що міг би зробити він сам.
Віками в єврейській громаді сформувалася така особлива здатність – готовність до благодійності. Вже в XII столітті великий єврейський вчений Маймонид констатував: «Ніколи ми не бачили і не чули, щоб в єврейській громаді не було б каси для взаємодопомоги». Єврейська громада не мислима без взаємодопомоги. Більш того – на її основі вона, по суті, і будується. І далі Маймонид пише в своїй праці «Мішне Тора»: «Ми повинні остерігатися порушити заповіді, пов'язані з благодійністю, більше, ніж будь-які інші наказуючі заповіді Тори, бо благодійність є ознакою нащадків праотця нашого Авраама».
Сучасні форми благодійності сформувалися в середні віки. Уже тоді одним із законів діяльності єврейських громад була видача одягу та продуктів харчування малозабезпеченим і нужденним. Важко собі уявити для тих часів таку громаду, де б не було благодійної каси і де б не дбали про допомогу вдовам, сиротам, а також про поховання тих, чиї рідні не могли оплатити похорон.
У ХIХ столітті практично всі громади містили безкоштовні їдальні та чайні для бідняків, нічліжні будинки для бездомних, богадільні і будинку піклування для одиноких, а в містах – лікарні та амбулаторії. У дні святкування Песах – громада дбала, щоб вино і маца були і у тих, хто не міг сам їх придбати. Закони благодійності були святі для всіх.
В новітні часи традиції єврейської благодійності були продовжені в міжнародних масштабах: євреї з розвинених і процвітаючих країн надають допомогу одноплемінникам країн, що розвиваються. Широкий розвиток отримала допомога емігрантам і постраждалим від воєн і стихійних лих. Для становлення держави Ізраїль знадобилися спільні зусилля всього світового єврейства.
Як свідчать єврейські закони, благодійність обов'язкова не тільки по відношенню до євреїв, але також і до тих, хто сповідає іншу релігію: «Годувати слід бідних інородців нарівні з бідними євреями; доглядати слід за хворими інородцями нарівні з єврейськими хворими; ховати померлих інородців потрібно нарівні з померлими євреями».
У географії Землі Ізраїлю є цікавий факт. На території єврейської держави, як відомо, є два моря – озеро Кінерет і Мертве море. І пов'язані вони рікою Йордан. Кінерет при цьому уособлює життя, а Мертве море, відповідно, смерть. Сутнісна ж різниця між цими морями в тому, що Кінерет віддає воду, а Мертве море – тільки отримує. Виходить, з точки зору єврейської географії та єврейської філософії, що стан, при якому ми тільки отримуємо, але не віддаємо, ніяк не можна назвати життям. Євреї і сьогодні продовжують дотримуватися заповіді про благодійність – в будь-якій країні світу. Незалежно від того, наскільки велика і багата єврейська громада. Тому що в іудаїзмі життя асоціюється з умінням віддавати.
Вражаюча здатність єврейського народу, подібно до птаха Фенікс, повставати з попелу і повністю оновлювати свої сили, багато в чому корениться й у тій системі єврейської взаємодопомоги, яка є, без сумніву, одним з найсерйозніших завоювань єврейської цивілізації.
Далі буде…