Добривечір вам у вулик, любі бджілки. Зичимо вам завтра теплого свята, ЗСУ – кришить орків завзято. І шоб русні обнулилось багато! У телеграм-етері «Черешеньки з медом» - новини, від яких солодшає на серці.
Окупантське сьогодення Мелітополя, окрім «звичних» жахіть у виконанні мишебратьєв, привчило місцевих мешканців до проклятущих черг – за чим завгодно та на кожному кроці. Вони вже й забуті, як і ненависний есересер. Але ж ні – тепер для отримання елементарних послуг люди мають пройти сім кіл пекла, принести купу довідок, обійти із добрий десяток інстанцій. Корочє, садісь – два!
…Кругом, куди причалапав «русскій мір», квітне розлогими будяками як мінімум пришелепкуватий «совок», а як максимум – суцільний ГУЛАГ.
Гауляйтера Є.Балицького криють матюками свої ж колеги по розуму. Зокрема, за «абаранітєльниє» бетонні пірамідки, якими захаращено не лише підступи до Мелітополя, але й, власне, місто. Деякі рашисти і їх примудрились вкрасти (прівичку нє прапйош!) і встановити біля своїх фейкових установ. Ті з московитів, які бодай трохи тямлять, закидають Балі, що ці «пріспособлєнія» не наступати заважають, а тримати оборону.
Чим воно від «Хаймарса» захистить, восьминіг Пауль його знає – але виглядає готічнєнько.
Наприкінці – щодо чергової вчительки-зрадниці, яка проміняла Батьківщину на обслинені кісточки із барського столу. Йдеться про Антоніну Марцелєву з Мелітополя, яку болотні пацючки-воячки підвищили аж до директорки школи. Це опудало за української влади драло горлянку за «неньку» і з вишиванок не вилазило. А коли московитська сарана Мелітопольщину обсіла як собаку реп’яхи, відразу побігла до них служити. Іудиця працювала не задарма – і автівку поміняла, і дачу придбала, і квадроцикла їй русаки підкинули…
Тепер «дірєкторше» світить довічне. Це якшо пощастить, і вона до людського суду доживе.
З вас, наші любі – читайки-лайки-вподобайки! А також – коментарі, побажання та пропозиції. Осьо й адреса для листів: [email protected].
Надобраніч – добра на ніч, бджілки!