Вашого родича взяли в полон окупанти РФ - алгоритм дій

У Мелітополі сотні людей продовжують залишатися у полоні в окупантів РФ.

У попередній публікації ми розповіли, як вижити тим, хто потрапив у катівні загарбників тут.

Однак, не менш важливим є розуміння алгоритму дій для сім'ї викраденої або зниклої безвісти людини. Знати куди йти, як правильно спілкуватися з окупантами, щоб не нашкодити та допомогти у звільненні рідної людини.

У цій публікації підготовлено низку порад на основі особистого досвіду сім'ї голови Мелітопольської райради Сергія Прийми. У полоні він провів 42 дні.

1. Виконуйте всі вимоги окупантів, не чиніть опір

Під час затримання близької вам людини, де б це не відбувалося – вдома чи на вулиці – зберігайте спокій і намагайтеся не показувати, що вам страшно, хоч би як складно було. Зосередьте увагу на думці, що надалі вам ще знадобляться сили. Говоріть спокійним голосом без ворожого тону. Не благайте, щоб відпустили близьку вам людину – якщо за нею прийшли (зупинили, забрали з машини тощо), то вже без неї не підуть. Намагайтеся не плакати. Заспокойте дітей та літніх членів сім'ї. Навіть якщо вам наказали перебувати в кімнаті із зачиненими дверима, намагайтеся крізь двері щось спокійно розпитати в окупантів, наприклад, чому забирають вашого родича, коли він буде вдома, що з речей можна зараз взяти?

Запам'ятайте деталі: кількість військових, озброєння, колір їхньої форми, особливі позначки, позивні. По можливості самостійно або через сусідів, які стали свідками події, встановіть марки та колір машин, на яких вивезли близьку вам людину. У стресовій ситуації пам'ять може заблокувати важливі моменти, тому всю інформацію слід відразу ж проговорити і записати.

Не намагайтеся йти чи їхати за окупантами, адже це небезпечно для вас і не має сенсу. Зазвичай, при перевезенні викрадених загарбники змінюють маршрут або переміщають викрадених вже після перевезення до одного з місць утримання.

2. Поінформуйте рідних та колег викраденого

• Як тільки дізналися про зникнення близької вам людини, негайно повідомте рідних та колег викраденого.
• Якщо ви забрали всі телефони, попросіть телефон у сусідів, знайомих або навіть сторонньої людини. Звичайно, для цього необхідно знати актуальний номер телефону хоча б одного із родичів чи колег. Доцільно заздалегідь записати номер екстреного зв'язку на папері.
• За можливості заблокуйте номери телефонів, щоб викрадачі не змогли скористатися банківськими рахунками.
• Вийдіть із усіх облікових записів електронної пошти та соціальних мереж.

3. Розголосіть ситуацію з викраденням

Після виконання першочергових дій необхідно оприлюднити ситуацію з викраденням. І хоча багато хто вважає, що це може нашкодити полоненому, широке розголос є хоча б невеликою гарантією збереження життя і здоров'я викраденого.

Важливо!

Інформуванням мають займатися родичі чи знайомі, які перебувають на підконтрольній уряду України території, бо це може бути для вас небезпечним. Та й роботи «на місці» у вас більше, ніж достатньо.

Слід повідомити про викрадення або зникнення безвісти:

Національне інформаційне бюро:

• телефони: 1648 та +38 (044) 287-81-65
• електронна пошта: [email protected]
• telegram: @nib_uncp_bot.

Об'єднаний центр з пошуку та звільнення полонених

• телефони: +38 067 650 83 32 та +38 098 087 36 01
• електронна пошта: [email protected]

Необхідно опублікувати пости у соціальних мережах Facebook та Instagram. У постах намагайтеся використовувати нейтральний тон, адже ваші повідомлення покликані сприяти поширенню інформації, а не роздратувати окупантів – адже це може негативно вплинути на викраденого.

У кожному пості вказуйте ім'я та прізвище викраденого чи зниклого безвісти, дату викрадення, кількість днів у полоні. Використовуйте хештег #TheTaken та вказуйте посилання на Офіс президента України, Ірину Верещук, Сергія Мінька, Олександра Старуха, Івана Федорова, Центр прав людини ZMINA.

Співпрацюйте з українськими та міжнародними ЗМІ. Давайте інтерв'ю, записуйте відео та публікуйте його на доступних ресурсах – телеграм та ютуб каналах, на сайтах. Ведіть щоденник, де фіксуйте що ви робите щодня в інформаційному просторі.

4. Налаштовуйте себе та членів сім'ї на те, що вашу близьку людину миттєво не звільнять, але обов'язково звільнять.

Не втрачайте надії. Нагадуйте, що від вас залежить емоційний стан членів сім'ї. Намагайтеся тримати себе в руках заради них.

Взяття в полон близької людини викликає у членів сім'ї та близьких важкі переживання і істотно впливає на їхнє повсякденне життя. Слід заспокоювати та підтримувати дітей та літніх членів сім'ї. Першою природною реакцією стає думка, чи живий полонений.

Зазвичай, у членів сім'ї відбуваються різкі перепади настрою – від надії до відчаю, від розпачу до безнадійності, від безнадійності до надії. Емоційний стан характеризується підвищеним почуттям хвилювання, тривоги, панікою, страхом за себе та близьких. У цей час, як правило, погіршується самопочуття та можуть загостритися хронічні хвороби. Допоможуть опанувати ситуацію техніки стабілізації стану: розтирання долонь, легкі ляпанці по плечах. За потреби слід звернутися до лікаря, психолога.

У такій ситуації важливо не дозволити первинній реакції та первинним емоціям запустити ланцюжок нових негативних емоцій та думок, які збільшуватимуться як снігова куля, занурюючи в глибокий стан розпачу. Основний спосіб поведінки – продовжувати боротьбу. Коли це неможливо – прийняти нову реальність, змиритися з нею та жити далі.

Активні пошуки викраденого чи зниклого безвісти є потужним джерелом стресу. Вони призводять до фізичного та психічного виснаження. Отже, дуже важливо зберігати якомога енерго/емоційно економний режим та графік життя. Зверніть увагу на сон усіх членів сім'ї, адже здоровий сон забезпечує відпочинок організму. Спіть щонайменше 8 годин. Подбайте про регулярність харчування. Продовжуйте спілкування з людьми. Плануйте своє майбутнє. "Розбивайте" завдання на невеликі кроки. Щодня робіть конкретні кроки.

У жодному разі не варто міркувати про звільнення вашого родича через конкретний час або під конкретну дату. Розчарування може викликати/посилити почуття безпорадності та пригніченості. Важливо просто вірити, що викраденого обов'язково звільнять.

5. Подайте заяви до всіх інстанцій окупаційної влади

Необхідно написати заяви до всіх інстанцій окупаційної влади:

• цивільну адміністрацію м. Мелітополя (ДК ім. Шевченка, площа Перемоги, 4,),
• військово-цивільну адміністрацію (вул. І. Алексєєва, 5),
• військову комендатуру (вул. І. Алексєєва, 24),
• відділення народної міліції (вул. Чернишевського, 37 та вул. М. Грушевського, 35).

Потрібно нагадувати про викраденого або зниклого родича якнайчастіше. По можливості щодня (вранці або ввечері) звертайтеся до зазначених інстанцій. Бажано відвідувати інстанцію вдвох – із членом сім'ї чи кимось із друзів. При цьому раціонально витрачайте свої сили та енергію. Бажано скласти графік відвідувань членами сім'ї та друзями так, щоб у кожній з інстанцій окупаційної влади ви були щонайменше 2-3 рази на тиждень. Потрібно налаштуватися на те, що вас щоразу змушуватимуть писати заяву про викрадення, адже в інстанціях змінюються чергові та відбувається ротація особового складу. Потрібно набратися терпіння та писати заяви хоч щодня. Окупанти знущаються з вас, проте ви повинні продемонструвати свою витримку. Навіть якщо вам забороняють приходити до комендатури чи адміністрації, все одно приходьте і стійте осторонь, але так, щоб вас постійно бачили окупанти. Очікування під дверима комендатури або адміністрації можуть тривати (до кількох годин). Отже, беріть із собою воду або навіть невеликий перекус (наприклад, печиво). Ваша наполегливість обов'язково матиме результат.

6. Зберіть речі та продукти харчування для викраденого

Зберіть пакет необхідних речей для близької людини.

Ліки:

• від хронічних захворювань,
• анальгетики,
• знеболювальне,
• заспокійливе,
• від застуди,
• від тиску,
• для ШКТ.

Одяг: повинен бути теплий і зручний, кілька пар шкарпеток і білизни, зручне змінне взуття.

Предмети особистої гігієни:

• туалетний папір, мило,
• вологі серветки,
• гребінець,
• зубна щітка та паста.

Продукти: їжа тривалого зберігання (печиво, вафлі, цукерки, хлібці), за потреби – сигарети для викраденого (бажано низької якості, щоб на них не спокусилися наглядачі).

З предметів:

• ложку та кухоль,
• засіб від комарів,
• книги чи журнали,
• аркуші паперу або зошит,
• ручку чи олівець.

Підготуйте записку для викраденого. На одному аркуші напишіть тільки те, що у вас все добре і ви чекаєте на повернення. Вкажіть, що це ваш перший (другий, третій ...) лист і поставте дату. Важливо записки писати власноруч, щоб людина мала впевненість, що пише член сім'ї чи знайомий. Записку обов'язково прочитають наглядачі, тож вона має бути стиснутою та малоінформативною.

Обов'язково покладіть у пакет одну – дві пачки сигарет для наглядачів (високої якості).

Зверху упаковки покладіть аркуш із прізвищем та ім'ям вашого родича.

Перебуваючи в різних інстанціях окупаційної влади, запитуйте про можливість передати пакет із найнеобхіднішим. Вкажіть причину передачі життєво необхідних та специфічних ліків. За найменшої згоди від окупантів передати пакунок – передавайте.

Налаштуйтеся на те, що не всі ваші передачі потраплять до адресата. Отже, передбачте можливість кількох передач із найнеобхіднішим. У разі відмови передати пакет із необхідним, просіть передати хоча б записку. Це важливо для підтримки вашої близької людини, яка позбавлена ​​можливості спілкування з вами.

7. Шукайте повідомлення про викраденого або зниклого безвісти у сюжетах на пропагандистських каналах телебачення країни-агресора

Переглядайте сюжети про Україну, тероризм та полонених на пропагандистських каналах Росія24, НТВ, Зірка, Вісті, де в кадрі можна побачити викраденого або зниклого безвісти. Перегляд таких сюжетів вимагає стійкої психіки та правильного перерозподілу навантаження, можна навіть розподілити родичів каналами. До цього слід залучити всіх повнолітніх членів сім'ї, друзів та знайомих без ознак нервово-психічних захворювань.

8. Шукайте інформацію про викраденого або зниклих серед тих, що вийшли з полону

Надсилайте фото та дані (ім'я та прізвище, особливі прикмети, місце роботи, деталі викрадення) всім, кого звільнили з полону. Можливо, хтось із них згадає зниклого або повідомить якусь інформацію про нього. Чим більше інформації – тим краще.

9. Після звільнення обмежте свої контакти (принаймні на тиждень – два) з друзями, знайомими чи ЗМІ.

Дотримання цієї рекомендації допоможе вам відпочити і прийти до тями. Це важливий час підсумувати досвід та звільнити внутрішню напругу. Подумайте, як ви допоможете рідній людині якнайшвидше відновитися. Разом складіть план дій.

P.S.

Редакція дякує за активну участь у підготовці матеріалу Ользі Пучіні, психолога-психотерапевта, кандидата психологічних наук, члена Національної психологічної асоціації, керівника Студії практичної психології "Персона", учасницю ізраїльської програми з кризової психологічної допомоги.

Ольга протягом усього полону Сергія Прийми підтримувала сім'ю викраденого та охоче погодилася допомогти у складанні спільних рекомендацій.