З кожним днем дедалі більше мешканців Мелітополя залишають місто. Казки окупантів про мирне життя спростовують живі свідки того свавілля, яке панує у місті.
Андрій із дружиною виїхали з Мелітополя кілька днів тому. Точкою кипіння стала зупинка на вулиці зрадниками поліцаями. Стукачі та місцеві колаборанти сьогодні вже страшніші за окупантів, каже Андрій.
Вуличний допит із пристрастю
– Піднімалися з дружиною нагору вулицею Університетською від ринку. Неподалік гуртожитку нас зупинили двоє у чорній формі. Місцеві колаборнати обличчя закривають масками, дехто навіть не ховається вже. Я Стефакова, до речі, бачив містом за формою. Зажадали паспорт, потім телефон. А там фотографії дітей із прапорами України на обличчях. Почали загрожувати. Подумав, якщо ще дізнаються, що відставний військовий, точно заберуть у полон. Хвилин 40 знущалися, ставлячи провокаційні питання щодо сприйняття Росії і так далі. Потім одному, мабуть, набридло допитувати і він повернув паспорт та телефон, – розповідає мелітопольець.
За словами Андрія, хоч колаборанти намагаються показати на відео про те, що в місті вирує життя і в парку багато людей, насправді це брехня. Людей багато на ринках із ранку. А о 16.00 хоч у будній день хоч у вихідний у місті пусто до остраху. Одні вояки містом з автоматами.
Поділ еліт
За спостереженнями Андрія, окупанти з офіцерського складу зазвичай за продуктами ходять до супермаркетів. Обідають у кафе. А ось чеченці, ДНРівці, дагестанці та інший зброд люблять тусуватися у нижній частині міста на Центральному та "Образцовому" ринках.
- На жаль, але мелітопольці вже починають звикати до такого життя. У нашому під'їзді в порожній квартирі оселився ДНРівець. Я навіть бачив уже оголошення «Здам квартиру ДНРівцям». Деякі наші дівки просто самі липнуть до росіян. Неприємно на все це було дивитися, - каже співрозмовник.
Рублі практично не ходять як валюта. Усі у місті розраховуються гривнями, включаючи військових росармії, наголошує мелітополець. Роботи у місті немає. Головний наратив росіян – ми єдиний народ.
- Багато хто їде до Криму за товаром – життя змушує. Дехто їде через Крим до Польщі, як мені казали, коштує це 2000 доларів. У принципі, з тих, що залишилися у місті, «планктону», якому все одно за якої влади та в якій країні жити, тисяч 20 не більше, – каже співрозмовник.
З останнього, що стало «тригером» для Андрія – паркан зі шлагбаумом перед вікраденим приміщенням сервісного центру по вулиці Інтеркультурній. У будівлі майбутнього МРЕВ ДАІ йдуть ремонтні роботи. Але зрадники вже подбали про те, щоб встановити шлагбаум та зробити пропускну систему. Назад в СРСР.
Три доби на блок-посту
Дорогу із Мелітополя до Запоріжжя Андрій із дружиною подолали за три доби. Ночували у машині на трасі. У мирному житті цей шлях займав 45 хвилин – годину. Черга з бажаючих виїхати була нескінченною.
– Нас перевіряли росіяни, ДНРівці, чеченці. ДНРівці найнеохайніші – форма брудна, без зубів. У росіян відчувалася виправка і навіть культура мови була іншою. Деякі на ім'я по-батькові зверталися. У Василівці вже з'явилися не лише військові, а й співробітники ДІБДР. Також там є Михайло – комендант. Ось він керує рухом усіх колон, – каже Андрій.
Перед самим виїздом на блок-пост вивезли кілька паків із водою та пару ящиків із тушонкою. Такий жест «ввічливих та турботливих» після того, як протримали людей 3-5 діб у полі чи на АЗС, виглядає цинічно.
- Коли приїхали до Запоріжжя навіть дихати полегшало. Немає Z-еток, військових та поліцаїв з автоматами. Так, тут часто включають сирени. Там ми їх не чули. Але тут вирує життя і вільно дихається. Вірю, що скоро й у рідному українскьму Мелітополі буде таке життя, – каже Андрій.
Про те, в яких умовах прямо на трасі живуть люди дорогою з Мелітополя до Запоріжжя, дивіться посилання на відео.
