Український Сіверськ, на Донеччині, російські загарбники цілодобово розстрілюють, авіаційними ракетами, з артилерії, танків, а ще реактивними “Градами” й “Ураганами”.
Зовсім поруч від міста, за кілька кілометрів від міської смуги, нині проходить передова, де час до часу спалахують інтенсивні бої. Більшість місцевих давно залишили місто, та є й такі, хто попри смертельний ризик повертається назад, йдеться в ТСН.
Тут геть не існує розкладу безпечних годин.
«Стріляють! Інтенсивно, потім перерва години дві-три і потім знову. Особливо з 11 та до двох, дня. І ввечері, десь із 8 і до півночі», - кажуть люди.
Українські військові, що тримають оборону на цій ділянці фронту, твердять, що сьогодні, попри артилерійську канонаду за околицею, дійсно відносно тихий день. Та гул двигунів ворожих літаків миттєво руйнує тишу.
«Передавалась інформація, що на низьких висотах пролітає ворожа авіація і на протязі трьох хвилин, по населеному пункту прилетіли ракети», - кажу військовий Влад.
На дорозі, між місцевими п’ятиповерхівками, упродовж пів доби, з’явилися одразу кілька глибочезних вирв. Хвостовики російських реактивних “Градів” з “Ураганами” тут стирчать у землі на кожній вулиці. Руїна, що її спричиняють розриви ворожих ракет зі снарядами просто на кожному кроці. З кожною новою годиною Сіверськ все менше нагадує велике українське місто і чим далі більше перетворюється на територію не життя.
У Сіверському професійному ліцеї перше вересня 2022 року не стало Днем знань. Так само, тутешньою пішохідною зоною, у сонячний вересневий день тут не гуляють люди. Усі, хто залишається у Сіверську, ховаються по бомбосховищах та підвалах з погребами.
Більшість місцевих, коли російські бомби зі снарядами почали цілодобово вибухати у Сіверську, таки поїхали з міста.
«На десять будинків шість людей залишилось», - каже місцевий Микола.
Та є й ті, хто, цілком усвідомлюючи смертельну небезпеку, навпаки, повертається до власних квартир.
«Ми їздили! Їздили, були і приїхали назад. Там де ми були, там роботи немає. Ті, що гроші ми зібрали тут, витратили там. Приїхали назад без нічого», - каже місцева мешканка Тетяна.
Невідомість, відсутність засобів для життя, страх втратити майно - ці аргументи для багатьох переважають ризик загинути від російських ракет та снарядів.
«Я думаю вплив тільки один! Коли біля них щось прилетить, тоді вони починають розуміти, що треба просто виїздити звідси», - каже військовослужбовець ЗСУ “Качан“.
Під час останнього авіанальоту пара російських ракет розірвалися просто під будинком Тетяни. Справді дивом минулося без поранених та загиблих. Як воно складатиметься далі, жінка зізнається: жодного уявлення не має, але і вдруге залишати місто поки не планує.
«Живемо одним днем, а далі буде видно», - каже жінка.
Джерело: https://tsn.ua