Запорізький суд оголосив суворий вирок навіднику російських загарбників. На злочин його підбили родичі-колаборанти із Мелітополя.
Раніше ми писали про сімейку закоренілих колаборантів з Мелітополя - подружжя Олени Трокай та Юрія Пушкара. Ця парочка свого часу брала активну участь у культурному житті міста: керували караїмським ансамблем "Джамат", брали участь у роботі народного болгарського ансамблю "Балкани". Пушкар навіть претендував на посаду директора Мелітопольської школи мистецтв, а його дружина мітила на посаду керівника ДК ім. Шевченка. Проте стати великими начальниками їм не судилося.
Жага слави привела подружжя на популярне телешоу "Міняю жінку", де вони себе зарекомендували на всю країну не найкращим чином. Тоді вони здобули свою першу сумнівну популярність.
Але справжній момент слави настав для парочки з початком російського вторгнення в Україну. З приходом у Мелітополь російських військ вони кинулися прислужувати окупантам. Олена Трокай почала брати активну участь у російських шабашах і пропагандистських концертах по всій області, а її чоловік Пушкар пішов добровольцем до рашистської армії: спочатку проходив навчання в Криму, після чого був направлений охороняти дамбу в окупованому Херсоні.
Стати нарешті "важливими шишками" зрадникам дуже хотілося, а ось воювати у складі росармії на передовій – ні. Олена Трокай придумала, як можна домогтися переведення чоловіка в тил, і водночас виторгувати собі високу посаду. Колаборантка швидко допетрила головний спосіб вислужитися перед окупантами - шпигунство та стукацтво. Тому спочатку вона "втерлася" до гуманітарного штабу Івана Федорова при ДК Шевченка, а пізніше вмовила свого свекра стати коригувальником орків.
Це стало відомо із перехоплених СБУ телефонних розмов Олени Трокай зі своїм чоловіком та його батьком – мешканцем Запоріжжя. Зрадниця переконувала свекра здати координати розташування військової техніки ЗСУ. Завдяки перехопленню розмови техніку та українських солдатів вдалося перевести в інше місце, але пізніше по локації все одно був "приліт" російських ракет. У квітні, під час передачі зібраної інформації, родича мелітопольських колаборантів затримали - його обвинувачували у державній зраді.
І ось, запорізький Жовтневий районний суд 5 вересня ухвалив вирок свекру подружжя Трокай-Пушкар, винному у коригуванні ракетного удару по Запоріжжю.
За матеріалами справи, обвинувачений мешканець Запоріжжя 22-23 квітня переслав зібрану ним інформацію про зразки зброї, військову техніку, військовослужбовців ЗСУ та їх розташування на території ВАТ "Вольнянський завод імені Шевченка" своїм родичам з Мелітополя, які співпрацюють з російськими окупантами. За версією звинувачення чоловік розумів, що одержувач інформації надасть її загарбникам.
На суді він визнав вину повністю. Пояснив, що молодший син разом із дружиною постійно проживав у Мелітополі, потім поїхав до Криму на заробітки, з кінця вересня 2021 року служив у російській армії, а невістка залишилася у Мелітополі. Слізно розповідав про те, що від сина-зрадника довго не було жодних звісток і він, як батько, не знаходив собі місця. Потім від невістки дізнався, що його сина було поранено. Олена Трокай неодноразово дзвонила свекру по телефону та пропонувала інформувати про розташування підрозділів ЗСУ та важкої техніки. Він довго відмовлявся, але після аналогічних прохань від сина погодився.
У квітні 2022-го вони разом із дружиною їздили на дачу через місто Вільнянськ та у магазині від двох молодих людей випадково почули розмову про розміщення техніки ЗСУ. 24 квітня у телефонній розмові обвинувачений назвав невістці координати - пізніше за цими координатами російською армією буде завдано ракетного удару. Крім того, повідомив про блокпост біля Скворцово. Обвинувачений стверджував, що "це все було на емоціях, він переживав за долю сина, а наступного дня усвідомив, що саме накоїв".
Як підсумок: суд засудив пенсіонера, який став навідником окупантів, до 15 років в'язниці з конфіскацією майна. Можна сказати, що злочинець ще легко відбувся у справі про держзраду.
Самій Олені Трокай також заочно оголосили підозру. "Геніальний план" зрадниці не спрацював, незважаючи на її зусилля, російські загарбники все одно її "кинули": обіцяної посади вона не отримала і чоловіка в тил так і не перевели. Цей випадок є гарною настановою всім колаборантам про те, що на них чекає після зради: росіяни, в силу свого менталітету, їх використають і обдурять, залишивши ні з чим, а в Україні на них чекатиме справедливий суд і тривалий тюремний термін.
Тим часом у Мелітополі рашистські супермаркети накручують ціни на продукти.