
До початку повномасштабного вторгнення поліцейський Руслан Проценко працював у Бердянському відділі поліції.
Він не зрадив присязі і зараз продовжує службу в Запоріжжі.
В трагічний день, 30 вересня, коли ворог завдав ракетного удару по цивільній колони на авторинку в Запоріжжі, Руслан ніс службу і продовжив надавати допомогу людям, незважаючи, що постраждав сам:
"Ця подія дала зрозуміти всю крихкість людського життя. На моїх очах руйнувалися людські долі та гинули цілі родини. Як зараз пам’ятаю, о 07.10 відбувся перший приліт. Було дуже гучно і страшно, навкруги паніка. Під час вибуху полетіли осколки, земля посипалася на голови…На моїх очах загинула ціла родина, їх просто розірвало... Ми намагалися допомогти кожному".
Через якийсь час правоохоронець почав непритомніти та втрачати слух, дзвеніло в голові… Розплющив очі вже в лікарні. Як виявилося, перша вибухова хвиля не минула для нього без наслідків – лікарі діагностували контузію.
Руслан каже, що все побачене і відчуте лише укріплює ненависть до ворога і бажання робити все заради Перемоги та України.