Втеча окупаційної російської армії з Херсона викликала шок та паніку серед колаборантів Мелітополя. Вони вже проклинають і Кремль, і Путіна, і всю росію.
Російські війська без бою кинули Херсон, за який ще місяць тому обіцяли "стояти на смерть". Любителі "руского міра" та українські колаборанти могли очікувати чого завгодно, але не такої ганебної та безславної втечі своїх "російських братів". Віра у могутність росії та міцність її обіцянок похитнулися як ніколи, і якщо після харківської втечі ще хтось вірив у популістське гасло "росія тут назавжди", то після Херсона, здається, вже всім стало зрозуміло. Тому найкмітливіші колаборанти вже дбають про шляхи до втечі і з Мелітополя, і з інших окупованих міст.
Найбільше паніка охопила "третьосортних колаборантів", таких як зрадники-старші по будинках, тому що досвід Херсонського відступу показав, що "дрібних сошок" серед колаборантів ніхто евакуювати не буде і їх обов'язково кинуть на свавілля долі - прямо в руки СБУ. Зрадники, які радісно отримували російський паспорт, тепер клянуть цю злощасну "корочку", що стала для них "вовчим квитком". Загалом, середовище мелітопольських колаборантів зараз сповнене розпачу, зневіри, паніки та почуття зради.
Читач сайту РІА-Мелітополь пригадує, як невольно став свідком кумедної і в одночас показової ситуації. За словами мелітопольця, він їхав у маршрутці, коли диктор "Русского радіо" оголосив, що "командування Росії повідомляє, що відступ із Херсона йде за планом"
– Що тоді почалося у маршрутці!, – розповідає очевидець – Половина пасажирів такий ґвалт підняла. Колаборанти виють, за голову хапаються, лаються на чому світ стоїть. Один одному висловлюють скарги та претензії на адресу російського керівництва. Кричать, що їх зрадили, що їх покинули. Проклинають Путіна та Кремль, матюкають російське військове командування.
Якась жінка каже, що вона в окупаційній адміністрації працює і куди їй тепер бігти не знає. Інший мужик із матом через кожне слово згадує, як отримував російський паспорт: каже, тепер тільки підтертись ним можна перед в'язницею. Водій теж включився в дискусію: каже, що сам він не місцевий – приїхав із Маріуполя, і тепер йому, схоже, знову треба повертатись назад і те – у кращому разі. Якийсь дід від новин про залишення Херсона взагалі заплакав.
Довго вони в собі це тримали, довго в них це почуття зради та осяяння зріло. От і виплеснулося нарешті, – резюмує наш читач.
Подібні ситуації яскраво демонструють, як до зрадників України, нарешті, почало доходити те, про що всі українці їх попереджали ще до війни. Що найголовніші їхні вороги сидять у Кремлі, що росія завжди зраджує і кидає тих, кого обіцяла не зраджувати і не кидати, що їх запросто продадуть заради інтересів Путіна і кремлівських еліт. На жаль, практика показує, що любителів "руского міра" життя нічому не вчить і, отримавши шанс причаїтися на якийсь час, вони знову чекатимуть можливості завдати українському народу удару в спину. Тому відповідальність за "перевиховання" проросійських патріотів має лягти на плечі СБУ.
До речі, у багатьох мелітопольців від новин про звільнення українськими військовими Херсона також були сльози на очах, тільки це були сльози радості. Безпорадність ворога і віра в силу ЗСУ дають надію на якнайшвидшу деокупацію Мелітополя. Втім, дещо засмучує той факт, що чим менше російських окупантів стає в Херсоні, тим більше їх стає у Мелітополі. Однак загарбники, як не дивно, готуються обороняти не Мелітополь, а Крим: на перешийку вони вибудовують свою лінію укріплень.
