Бізнесмена та нардепа окупанти звинувачують у підтримці тероризму. Ця ситуація може виявитися великим "договірником" з мелітопольським гауляйтером Є. Балицьким.
Схоже, що російські окупанти міцно взялися за бердянського бізнесмена та народного депутата Верховної Ради України від забороненої партії ОПЗЖ Олександра Пономарьова. Або принаймні рашисти намагаються створити таку ілюзію.
Проте звинувачення мільярдеру висуваються серйозні - ціле "спонсорування тероризму"! Так псевдо-прокуратура невизнаної квазі-республіки ЛНР заявила, що Пономарьов з 2014-го по січень 2022 року фінансово підтримував українські організації АЗОВ та "Правий сектор", які в самій Росії називаються "неонацистськими терористичними формуваннями" та офіційно заборонені. Зокрема, підприємця звинуватили навіть у тому, що паливно-мастильні матеріали, виготовлені на його підприємствах, використовувалися для потреб ЗСУ.
Як доказ своїх звинувачень ЗМІ окупантів поширюють фотографію якоїсь "подяки" Олександру Пономарьову безпосередньо від полку АЗОВ. Перевірити достовірність цього документа неможливо.
Варто зазначити, що з початком окупації Запорізької області та з входженням до Бердянська російських військ Пономарьов почав співпрацювати із загарбниками, намагаючись не дуже афішувати цей зв'язок. Зі своїх підприємств він охоче постачав паливо та машинні олії для російської армії - про це відкрито говорять і самі окупанти. Як крок у відповідь загарбники не чіпали ні самого Пономарьова, ні його бізнес.
Тепер рашисти звинувачують бізнесмена в зраді: стверджують, що він навмисне давав їм "занадто мало" паливно-мастильних матеріалів і більше того - вивідував дані про розташування російських військ і передавав їх ЗСУ. Всі ці звинувачення "дивовижним чином" збіглися за часом із "віджимом" бердянських підприємств Пономарьова окупантами. Нагадаємо, що на трьох великих бердянських підприємствах - нафтохімічних компаніях ТОВ "НВП Агрінол" та ПАТ "Азмол", а також машинобудівному заводі ПАТ "Бердянські жниварки", що належать Пономарьову, окупанти раніше ввели зовнішнє управління. Рішення про "віджим" ухвалювала комісія при окупаційній адміністрації Запорізької області, яку очолює давній товариш бізнесмена Є. Балицький.
Наразі рашисти стверджують, що вони були "змушені" запровадити зовнішнє управління на підприємствах з метою "турботи про простих людей". Пономарьову ставилося в провину "зниження темпів виробництва", що призвело до практично повної зупинки підприємств - це призвело до того, що працівники втратили роботу та засоби для існування. Таким чином, до "спонсорування тероризму" та "співпраці з ЗСУ" фейкові прокурори окупантів "підшили" Понамарьову ще й "економічні злочини". Само собою, жодних корисливих мотивів у окупантів не було, а ось те, що після захоплення росіянами підприємства почали працювати на більшу потужність і постачати значні обсяги паливно-мастильних матеріалів безпосередньо на потреби окупаційної армії – це чистий збіг. Тепер завдяки бердянським підприємствам у загарбників немає проблем із браком ПММ, а про працівників, умови їхньої роботи та зарплати вже ніхто не згадує. Податки ці компанії тепер сплачують також у російську скарбницю.
Після того, як Пономарьов окупантам став не потрібен, штатні пропагандисти малюють з нього олігарха-кровопивцю, який чи не тримав бердянців у рабстві. Стара, ще комуністична схема виростити в народі ненависть до "буржуїв", щоб під цим приводом відібрати і поділити їхню власність. Самому народу, звичайно, нічого не дістанеться.
Звідси й зростають усі ці розслідування про "спонсорування націоналістів" - щоб остаточно закріпити у народній свідомості образ ворога, який "ще легко відбувся", тим, що втратив бізнес, розташований безпосередньо в рідному Бердянську. Як кажуть, "скажи дякую, що не розстріляли". Все для того, щоб у майбутньому ніхто не піднімав питання, яким шляхом бердянські підприємства опинилися в російській власності: були відібрані у "ворога народу" - отже, все законно.
Проте, ходять чутки, що в такий спосіб колаборанти можуть розігрувати хитру "багатоходівку": мовляв, Пономарьов домовився зі своїм другом Балицьким про фіктивне "захоплення підприємств", щоб забезпечити собі алібі та образ "жертви окупантів" в Україні. Кажуть, що Балицький не "віджав", а навпаки пообіцяв у цілості та безпеці зберегти до "найкращих часів" бердянські підприємства свого друга "Саші Пєрхоті", як кличуть Пономарьова бердянці. У мільярдера залишається ще кілька десятків підприємств по всій території України та величезна кількість інших активів, які він у жодному разі не хотів би втрачати. У такій делікатній ситуації очевидно найвигідніше розіграти виставу з "переслідуванням" і ніби пожертвувати трьома заводами, віддавши їх у тимчасове користування російській армії, щоб зберегти решту бізнесу.