Окремі колаборанти Мелітополя перейшли на бік ворога цілими родинами. Навіть якщо для цього потрібно було зрадити присязі.
Для багатьох зрадників з Мелітополя колабораціонізм та співпраця з ворогом стали, у буквальному значенні слова, "сімейним бізнесом". Бізнесом, бо робота на ворога дає їм кар'єрні підвищення та інші дивіденди, а сімейним, бо на бік окупантів вони переходять усією родиною.
У однієї такої сімейки-зрадників є шанс все своє життя провести в колонії – тільки у різній якості. Справа в тому, що кожен член цього "клану" є колишнім або діючим співробітником Мелітопольської жіночої колонії №144.
"Главарем" цього сімейного "підряду" є Золотарьова Наталія Анатоліївна, 1969 р.н. - майор внутрішньої служби на пенсії, до війни працювала директором швейного підприємства при колонії №144, на цій же посаді вийшла на пенсію. Керівник із Золотарьової був аховий, бо підприємство під її керівництвом мало репутацію ненадійного партнера, який до того ж мав збитки та бюджетні борги. Однак завдяки своїм зв'язкам після виходу на пенсію вона знову одержує посаду керівника: цього разу заганяти у борги їй "довірили" базу відпочинку пенітенціарної системи "Таврія", у смт. Приморськ.
Проект зі збирання бази даних мелітопольських колаборантів Суки Мелітополя повідомляє, що Золотарьова Н.А. буквально "у перших рядах" зустрічала російських окупантів. Зрадниця сама запропонувала послуги з розміщення ворожих солдатів на керованій нею базі. Таку відданість загарбники не залишили поза увагою: окупаційна адміністрація знову призначила Золотарьову директором швейного підприємства, але вже у системі російського ФСВП. Більше того, колаборантку росіяни відновили у військовому званні. На радощах від таких змін у житті Золотарьова Н.А. склала присягу РФ і отримала російське громадянство.
Дочка зрадниці, Морозова Олена Ігорівна 1988 р.н., вирішила від матері не відставати. До війни вона обіймала посаду кримінально-виконавчого інспектора в цій же колонії - зараз свою посаду при окупантах вона не тільки зберегла, а й отримала звання в системі ФСВП РФ. На відміну від матері-пенсіонерки, Морозова О.І. зрадила чинній Присязі Україні та українському народу. Також отримала громадянство РФ.
Її чоловік, Морозов Сергій Веніамінович 1983 р.н., до війни працював пліч-о-пліч зі своїми родичами в тій же Мелітопольській жіночій колонії №144, на посаді чергового помічника начальника колонії. Як і дружина, колаборант зберіг при окупантах свою посаду, а також отримав звання у системі ФСВП РФ та російське громадянство.
Так що ті, хто служив співробітниками колонії при Україні, ті, що залишилися працювати там же при окупантах, тільки тепер у статусі зрадників, можуть у колонії провести і залишок свого життя, але вже як засуджені: український суд особливо суворий до тих, хто зрадив присязі і проходить за статтею "Державна зрада". Санкція цієї статті в умовах воєнного стану передбачає найсуворіший вирок - довічне ув'язнення.
Тим часом у Мелітополі серед російських бойовиків помітили депутата "єдиної Росії"
