Не виновата я - рашисты в Мелитополе решили оправдаться за флаг и памятник

Прапор знімали для ремонтних робіт, розмальований пам'ятник - фотошоп, партизанів немає...

Те, що кожен бачить винятково те, що хоче бачити, вам підтвердить будь-який психолог. У випадку з рашистами, звичайно, буде потрібна команда психіатрів, але не суть.

Коли запахло смаженим у їхній зітліючій долі, окупанти вирішили виправдатися за все. Мабуть, від глузливих поглядів мелітопольців, непроханих гостей коробить не на жарт. Отже, рашисти розповіли, що знімали свою триколірну ганчірку для ремонтних робіт.

А шквал емоцій мелітопольців щодо зникнення ненависного триколору – назвали фейком проукраїнської сторони з метою нагнітання обстановки. Далі більше. Далі рашисти вирішили "розвіяти фейк" про пам'ятник полковнику КДБ Григорію Бояринову.

Тут взагалі починається розтроювання (навіть не роздвоєння) свідомості.

1. На думку рашистів, городяни зіпсували монумент, оскільки не вшановують героїв ВВВ. Вкрай дурний висновок. Мелітопольці вшановують героїв, які захистили світ від фашистів. І не лише їх. Але крамольно встановлювати пам'ятники війні, яка завершилася майже 80 років тому, особливо руками нових фашистів, які перевершили німців, але намагаються відвернути увагу занурених в окупацію городян численними кам'яними статуями. Ні до чого і блюзнірсько.
2. Відразу рашисти кажуть, що сліди вандалізму оперативно прибрали. Втім, нова влада не впевнена в роботі своїх підлеглих, бо так і пишуть "чи комунальні служби оперативно прибрали сліди вандалізму одиничних шкідників, чи псування пам'ятника і зовсім не було..."
3. Якщо комунальники, як ми вже зрозуміли, непідвладні в окупації нікому не чистили пам'ятник, значить, нічого не було. У такому разі рашисти підготували особливу версію: сліди вандалізму на пам'ятнику – фотошоп. Тут без коментарів. Далі рашисти вирішили взяти бика за роги, і поговорили і своєму найбільшому страху - партизанському русі "Жовта стрічка", який не словом, у справі кошмарить рашистів у Мелітополі.

Рашисти на синьому оці заявляють, що не бачать листівок партизанів, жовтих стрічок, якими мелітопольці позначають свою позицію і таке інше. Може, й підірваних колаборантів забули? Втім, не дивно. Тут все дуже просто - роздивитися, звичайно, не вийде, навіть якщо сильно замружитися.

Робота Мелітопольських партизанів – непідвладна психологічним прийомам навіть рашистів із явним діагнозом. Дурні окупанти, партизанів не треба бачити, достатньо їх відчувати. Ці відчуття у Мелітополі гарантовані кожному загарбнику та колаборанту. Зовсім скоро...