Цинізму окупантів немає меж. Головний поліцай Мелітополя Жидков уявив себе чи то персонажем кіно, чи то великим філософом.
Весь "рускій мір" з його ідеями, цілями та пропагандою збудований на одному суцільному лицемірстві та брехні.
Псевдо-керівник окупаційної "поліції" Мелітополя, пітерський "гастролер" Жидков знявся в черговому "короткометражному шедеврі" рос-пропаганди. У короткому ролику він спілкується з нібито українським військовополоненим, який, за твердженням самих окупантів, був командиром мінометного розрахунку. У відео повідомляється, що "підозрюваний" брав участь у боях під Волновахою. Як він у такому разі опинився в Мелітополі на допиті у Жидкова залишається невідомим.
Жидков, який вважає себе неймовірно харизматичною та кінематографічною персоною, для "краси кадру" виставляє себе дурником, ставлячи полоненому питання "а коли стріляли з міномета, не питали по кому стріляємо, навіщо стріляємо?". Тут навіть сам полонений звертає увагу некомпетентного поліцая, що в армії не прийнято ставити запитання та обговорювати накази.
77894" data-width="100%">
Окупант на посаді псевдо-керівника поліції Мелітополя навіть стверджує, що багато полонених українських військових нібито зізнаються йому, що "відмовлялися стріляти по росіянах". Відверто не обтяженому інтелектом поліцаю мабуть не спало на думку, що військовополонені можуть так говорити зі страху за власне життя. Тим не менш, це дає йому привід тиснути на співрозмовника питаннями, чому той не відмовився виконувати бойові накази.
Хотілося б поцікавитись у Жидкова, чи можна в російській окупаційній армії ставити питання командуванню, обговорювати накази та відмовлятися їх виконувати. Мабуть можна, якщо поліцай так впевнено про це говорить. Особливо після набрання чинності законом про тюремне ув'язнення строком на 10 років за відмову виконувати накази для військовослужбовців Росії.
- А що там відбувається на "тій стороні" вам не цікаво, в кого ви стріляєте. Ви взагалі дивитеся новини? Невже не хочете знати, як страждають люди, по яких летять ваші снаряди?, – із драматичним виглядом запитує Жидков.
Якщо подивитися на новини, які, наприклад, публікує місцева мелітопольська псевдо-влада, представником якої є сам Жидков, то там можна побачити лише "процвітання", "налагодження життя" та "чергові мирні дні". Інформацію про прильоти, диверсії та власні втрати окупанти ретельно приховують, створивши для місцевих жителів інформаційний вакуум. Які у такому разі з подібних "новин" мав зробити висновки український військовий - залишається загадкою.
Варто зазначити, що самого поліцая і разом з ним все кодло окупантів, у свою чергу, абсолютно не турбує, куди вони самі стріляють, які руйнування, біди та смерть приносять їхні ракети в українські міста. Невиправданого за умов війни "людського ставлення" і "гуманізму" рашисти вимагають виявляти лише до себе.
Окупанти, вбивці, ґвалтівники та мародери, яких ніхто не запрошував на українську землю, вкотре зображують із себе "невинних жертв", "святих мучеників", що страждають в ім'я виконання свого "священного обов'язку" перед Батьківщиною і чи не всім людством. На жаль, це не фігура мови - рашисти насправді вважають себе "месіями", що несуть по світу якусь "велику правду", і справді не розуміють, за що їх вбивають і чому до них так агресивно ставляться. Те, що все цивілізоване суспільство справедливо затаврувало їх статусом терористів, фашистів і вбивць, вони вважають "змовою світового зла" проти себе, а самих себе бачать "жертвами обставин", які були "змушені" відповідати силою на таке ставлення до себе.
Така позиція є в цілому характерною для російського менталітету, що було розкрито ще класиками російської літератури: коли "злочинець" стає "жертвою" - він знімає з себе всі моральні обмеження і виправдовує цим собі все своє майбутнє скотство.
Тим часом, пенсіонер із Мелітополя поскаржився на гауляйтера Балицького у Москві