![Депрессия и грязь – во что превратили коллаборанты Мелитополь за время оккупации (фото)](/images/news/2022/12/307487.jpg?1672002825)
Мелітополь майже за 10 місяців окупації змінився так, що тім, хто виїхав з нього у березні, сьогодні важко впізнати знайомі місця.
А мешканці навколишніх сіл, які у мирний час любили їздити до міста, щоб відвідати парк, кінотеатр, льодову арену, басейн, сходити до кафе, тепер максимум їздять на ринок.
Одна з мешканок Мелітопольського району, примусово депортована за Указом Є. Балицького із рідного села, поділилася своїми спостереженнями про те, як деградувало колись затишне місто.
– Люди в окупації застигли на 24 лютого. Я жила за 20 кілометрів від Мелітополя і часто приїздила міста, спостерігала як швидко воно розвивається і змінюється на краще. А сьогодні це місто – базар та депресія, – ділиться своїми спостереженнями Людмила.
Під час окупації я разів 2-3 на тиждень їздила до Мелітополя за покупками. Це великий ринок і немає звичайних магазинів. Після майже року життя в окупації я зайшла у Запоріжжі до «Єви» і піймала себе на думці, що розучилася поводитись у звичайному магазині. Я рік нічого не купувала у цивілізованих умовах. Зупинилася і не одразу розуміла, що треба робити.
В окупації суцільний ринок: багато речей продають і, навіть, продуктів просто з землі, як колись у 90-ті, пам'ятайте. І повно циган. Не розумію навіть, звідки в такій кількості вони взялися. Усі вітрини нормальних сучасних магазинів, власники яких не пішли на співпрацю з окупантами, забиті фанерою.
Дороги всі розбиті, навіть біля льодової арени на тротуарі плитка провалилася під вагою Уралів, які туди регулярно під'їжджають. Відвідувачів на льодовій арені мало, мабуть, після того, як там крига розтанула один раз, бажаючих кататися немає. Або настрій у людей такий.
Військова техніка та солдати на кожному кроці, і всюди аквафреш від якого нудить, розповідає мешканка Мелітопольського району.
А ще колись чистий і затишний Мелітополь перетворився на смітник. Усюди бруд та сміття.
За спостереженнями Людмили, верхівка окупаційної влади переймається проблемами людей. Ні в Мелітополі, ні в районі жодних масштабних робіт ніхто не веде. Максимум підмести сміття та вирвати траву, прибрати листя.
- Глобально нічого ніхто не робить - створюють видимість діяльності. Суботник провели, асфальт кладуть у дощ і одразу танки по ньому поїхали.
Люди в окупації не живуть. Коли все закінчиться, найстрашніше буде витягти людей із цього стану, коли вони зупинилися. А більшість зупинилася на 24 лютого. Багато таких, хто півроку не виходив з дому. Влітку ще на городах поралися, а зараз сидять по хатах, – описує життя в окупації жінка.
Проте, треба віддати належне, вирує життя у окупантів із колаборантами. Вони займаються поділом награбованого, п'ють і їдять у ресторанах. Щоправда, для деяких такі гулянки стають останніми у їхньому житті. Як це сталося із «Привалом мисливця».