Наочна демонстрація мистецтва орієнтування від "другої армії світу". Схоже, що для окупантів у Мелітополі мапи та навігатори є дивом техніки.
Ставлення до своїх військових у російській армії давно вже стало притчею у язицех. Те, що людське життя не варте взагалі нічого - це один із багатовікових стовпів російської "військової науки", цим уже нікого не здивувати. А ось байдужість та цинізм командування армії країни-агресора без перебільшення шокували весь світ.
Показовим прикладом тут може бути ставлення до мобілізованих росіян. Людей, які не планували воювати, а багато хто і зовсім не проходив службу в збройних силах, практично без підготовки кидають "пачками" на найгарячіші та найскладніші рубежі, відкрито використовуючи їх як "гарматне м'ясо". Понад те, військове керівництво противника не надто стурбоване тим, щоб створити своїм солдатам умови та забезпечити всім необхідним. Відомо, що російських мобілізованих змушували власним коштом купувати собі спорядження, форму та зброю, а багатьом наказали ще й добиратися до України, до місць дислокації підрозділів самостійно.
Про одного з таких бідолах у редакцію РІА-Мелітополь написав наш читач. Він став свідком того, як російський мобік зовсім загубився в місті і вже не здатний був знайти потрібну дорогу без сторонньої допомоги.
Це вже не перший подібний випадок. Нещодавно в Мелітополі бачили ще одну таку "заблудлу душу": тоді, мобік із символічним чорним пакетом у руках намагався розібратися, де він знаходиться і зловити попутку.
Новий же "потєряшка" поводився куди впевненіше, правда в його випадку, схоже, працює гасло "слабоумство і відвага", тому що завзятості та впевненості в собі йому було не позичати, а ось з кмітливістю були явні проблеми.
- Бачив на вулиці солдата, пер кудись із величезним рюкзаком за спиною. Сам - від горщика два вершки, а рюкзак більше ніж наполовину його зросту. Виглядав, ніби турист із радянських мультфільмів. У всіх людей, що проходили повз людей, питав, чи правильно він іде до Приморська - сам же в цей час уперто рухався у бік Запоріжжя, - розповідає очевидець. - Не знаю, хто його надоумив добиратися до Приморська через північ, але йшов він дуже впевнено. Чому цього окупанта не забезпечили точним маршрутом – для мене загадка. Не здивуюсь, якщо вони і на мапах економлять.
Цілком можливо, що цей мобік прибув до Мелітополя з настільки диких і відсталих "глибин" Росії, що орієнтуватися по мапах для нього надто складне заняття і набагато простіше обходитися підказками перехожих та вказівками правильного напрямку. Принаймні на це вказують деякі особливості його поведінки.
- Він ще проїжджою частиною ходив як пан: вільно, туди-сюди, зовсім ігноруючи машини. Виглядало так, ніби він був упевнений, що водії перед ним повинні гальмувати. Так його трохи машина й не збила, коли він вкотре переходив дорогу в недозволеному місці. Мабуть у тому селі, звідки він приїхав, не знають, що таке світлофори і чутно не чули про правила ПДР. З іншого боку, воно їм і не треба: доріг у російській глушині немає, машин ні в кого немає - то навіщо правила вчити, голову напружувати?, - ділиться наш читач.
За словами свідка цього курйозу, нечисленні перехожі так і не підказали окупанту, чи він правильно йде до Приморська. Тому він і продовжив іти ухваленим курсом. Наш читач припускає, що ця "холодність" перехожих до ворожого солдата могла бути пов'язана або з небажанням допомагати окупанту, або ще простіше - всі вони були немісцеві і самі не знали правильної дороги. Останнім часом у Мелітополі стало дуже багато приїжджих, які зовсім не знають міста та поводяться підозріло.
