У Мелітополі окупанти активно готуються до виборів. Урвати собі шматок мелітопольського пирога з Росії приїжджають зовсім вже одіозні політичні персонажі.
Російські загарбники на окупованих територіях готуються до виборів, які пройдуть восени цього року по всій Росії. У зв'язку з цим у Мелітополь стабільним потоком ринули російські партії та політикани, між якими розгорнулася справжня битва за цей "новий ринок" політичного впливу. Місто ще з весни почали "опрацьовувати" представники правлячої путінської партії "Єдина росія", комуністи, а також партія покійного Жириновського ЛДПР. Вони оперативно організували тут свої "регіональні відділення" та підписали під співпрацю місцевих колаборантів, які таким чином розраховують потрапити у велику російську політику. Наразі представляти свою партію прибув ще один відомий, одіозний російський політик.
Так, гауляйтер Є. Балицький з гордістю доповів на своїй сторінці, що до Мелітополя з робочим візитом прибув голова партії "Справедлива росія" Сергій Миронов. Сюди він приїхав для організації в Мелітополі свого партійного осередку для участі у майбутніх виборах.
Сам Миронов є практично "еталонним" зразком чиновника путінської доби. Він фактично був ніким у великій політиці, допоки Путін не вирішив зробити його своїм технічним кандидатом на виборах у 2004 році. Миронов тоді підтримав публічно свого "опонента" Путіна і відтоді заслужив на довіру диктатора. Миронов і далі продовжував відпрацьовувати роль маріонетки Путіна: він створив і очолив у 2006 році партію "Справедлива росія", яка заявила себе як "жорстку опозицію влади". З того часу партія Миронова справно виконує функцію "кишенькової опозиції", головна роль якої – зображати, що в Росії є багатопартійна система, а самі росіяни мають свободу вибору політичного курсу. При цьому сам Миронов завжди і скрізь публічно хвалить свого патрона Путіна, звинувачуючи у всіх бідах країни не царя, а партію "Єдина росія". По суті, Миронов є головним у Росії пропагандистом ідеологеми "цар хороший, бояри погані".
Спочатку партія "Справедлива росія" створювалася як "соціал-демократична". Простою і зрозумілою недалекому російському обивателю мовою, вона повинна була виступати "за все добре проти всього поганого" та імітувати "непримиренну опозицію" правлячій партії "Єдина росія". Згодом концепт аморфної псевдо-демократичної опозиції набив уже всім оскому і "Справедлива росія" - партія-фейк, партія-флюгер - змінила "орієнтацію" туди, куди почали дмухати вітри війни. Від бутафорської "соціал-демократії" кишенькова опозиція перейшла до радикального імперського російського фашизму.
Так, "Справедлива росія" об'єдналася у фракцію із відверто націоналістичними партіями "За правду!" та "Патріоти Росії". Партію "За правду" очолює російський письменник та один із головних ідеологів "руского міра" Захар Прілєпін. Він же зараз і є головною рушійною силою нового політичного проекту вкрай радикального національно-консервативного штибу.
Нове завдання об'єднаної партії "Справедлива Росія – Патріоти – За правду" – акумулювати навколо себе всі радикальні патріотичні настрої в Росії. Оновлені "справедливороси" агітують під своє крило всіх "ватників", прихильників російського імперіалізму, російського неонацизму, послідовників "руского міра" та інших відгалужень російського націоналізму. У результаті, ця партія стала тепер справжнім кублом божевільних фанатиків, які вимагають війни, крові та панування росіян над усім світом. Що вже казати, якщо активними членами цієї партії є відома пропагандистка "руского міра", чокнута співачка Юлія Чичеріна, яка давно облаштувалась в окупованому Мелітополі, а також одіозний російський актор Іван Охлобистін.
Тепер "справедливороси" лають правлячу партію не за знущання над народом і розвал країни, а за те, що влада "недостатньо жорстко та рішуче" захищає інтереси росіян. Сам Миронов та його партія зараз радісно прославляють та активно підтримують війну в Україні, заявляючи про "возз'єднання російського народу" та про "відновлення історичної справедливості".
Тим часом українські знаменитості привітали мелітопольських студентів із закінченням магістратури.
