Ми з Тамарою ходимо парою. У Мелітополі дві зрадниці скористалися пропозицією обійняти посади в адміністрації загарбників.
За час окупації Мелітополя поширеним явищем стали ситуації, коли у псевдо-адміністрації та відомства російських загарбників колаборанти переходили цілими групами, відділами та колективами.
Проект із збору бази даних мелітопольських колаборантів Суки Мелітополя ділиться такою історією "колективної зради".
Головний спеціаліст відділу обслуговування пільгових категорій громадян в управлінні соціального захисту Мелітопольської міськради у довоєнний час, Гордєєва Олена Валеріївна 09.02.1973 р.н., за першої нагоди пішла на службу російським окупантам.
Залишитися при загарбниках на колишній посаді для неї було недостатньою платою за зраду Батьківщині, тому зрадниця домоглася підвищення. Та ще якого: одразу стала начальником відділу у псевдо-міністерстві праці та соціального захисту окупантів.
Є інформація, що син колаборантки, Гордєєв Ілля Олександрович 2001 р., на даний момент є співробітником Національної поліції України у Запорізькій області. Це далеко не перший випадок, коли у високопоставлених мелітопольських зрадників родичі та члени сім'ї працюють у держструктурах чи силових відомствах на підконтрольній Україні території.
Колега Гордєєвої з Управління соціального захисту населення Черемисінова Оксана Валеріївна 03.10.1973 р.н. також пішла на співпрацю з ворогом за своєю подружкою. До війни вона обіймала посаду головного спеціаліста відділу виплат УСЗН, тепер може похвалитися посадою цілого начальника відділу виплат все при тому ж фейковому міністерстві праці окупантів.
Обидві зрадниці мали доступ до баз даних пільгових категорій мешканців Мелітополя, одержувачів соціальних виплат та житлових субсидій із персональними даними і є обґрунтовані сумніви, що ці відомості в результаті не опинилися у розпорядженні рашистів. Зрештою, високі пости при міністерствах просто так не дають.
Тим часом, мелітопольський гауляйтер Є. Балицький особисто перевіряє бомбосховища та не ночує у місті