Фейкове міністерство культури Запорізької області, мабуть, вирішило серйозно потурбуватися про знання дітей в окупованому Мелітополі. Щоправда, тему для «політпросвіти» обрало специфічну.
А саме – життя, побут та звичаї північних регіонів росії. Причому з досить моторошними подробицями. Навіщо такі знання про окупантів мешканцям українського Мелітополя, рашисти не пояснили.
Хоча є одне припущення: як і належить загарбникам, рашисти хочуть стерти чи перекрутити будь-яку пам'ять про країну, яку намагаються завоювати. Тому й виникають міфи про "укронацистів", а також розповіді про якісь народності, які мешкають за тисячі кілометрів від України.
Для розігріву (ми так розуміємо, це не остання «лекція» на таку тему, враховуючи, що на Росії проживає 195 народів) допитливим дітлахам було запропоновано ознайомитися з життям, побутом та звичаями ненців, що мешкають на узбережжі Північного Льодовитого океану від Кольського півострова до Таймиру. Враховуючи звірства, що творяться бурятами в Україні, треба було починати з них, але зірок, мабуть, приберегли наостанок.
Діти могли дізнатися, наприклад, що рибальська сітка з безліччю поплавців та грузиків має велике значення для ненців. Або що у цієї народності житло зводять жінки. А приїхавши на стійбище, ненець мусить обійти всі чуми і в кожному неодмінно почастуватись та прийняти подарунок. А діти у тундрі грають відрізаними дзьобами птахів. З цих же дзьобів роблять традиційні ненецькі ляльки.
От що у психічно нестійких дітей після таких знань у голові утворюється? Почнуть самі дзьобами гратись – і очі один одному повибирають!
Що жителю росії добре, для українця – смерть!
Дивно, що дітлахам не розповіли про те, що ненці, як і багато інших північних народів, ще й мерців ховають по-особливому: прив'язують труну на дерево, поки тіло не зітліє.
Мабуть, не захотіли травмувати незміцнілі дитячі нерви.
А ось для старших школярів, які вже життя бачили, можна розгорнути в рамках вивчення народів крайньої російської півночі справжній треш – особливо у питанні всіляких традицій.
Наприклад, чукчі перед весіллям влаштовують криваві жертвопринесення оленів. Наречена вимазує кров'ю жертовного оленя сани — «нарти», а кістковий мозок рогатого кладе біля яранги (житла) — на щастя. У тих же чукчів не можна допомагати жінці під час пологів, щоб уникнути гніву духів.
А приморські коряки, що живуть на Камчатці, пропонують незнайомому мандрівникові не лише дах, вечерю та ліжко, а й секс із господаркою будинку. У коряків це вважається благословенням та великою честю. А якщо господиня вдома народить від незнайомця дитину, то із цього приводу у поселенні закочують грандіозне свято.
Також у холодних та суворих умовах, коли вода і влітку дуже холодна, народи півночі практично не миються. Щоб привести себе в порядок, жителі стійбища збиралися навколо вогнища, накидали на себе весь одяг і прели. Добре спітнівши, вони скидають одяг і прали один одному шкіру кістяними скребками. Після цього всі рясно обмазували жиром нерпи. Він створював захисну плівку – оберігав шкіру від висихання, надмірного охолодження та трохи від шкідливих бактерій.
У радянські роки аборигенів почали привчати митися з милом у лазнях, проте на користь ці процедури не пішли – малі народи стали частіше хворіти та вмирати. Їхній організм став більш сприйнятливим до бактерій і вірусів, виникали серцеві напади через те, що організм не звик до гарячої води.
Бачите, який простір для польоту фантазії! Та тільки з цією фантазією у рашистів великі проблеми: окупанти провалюють усі починання, за які беруться. Від проведення референдуму до організації шкільного процесу.