Бої за Мелітополь із російськими окупантами почалися 24 лютого 2022 року. Того дня мелітопольці прокинулися через вибухи. Рашисти бомбили аеродром.
Мелітопольці здебільшого не знали, що тоді відбувалося. Офіційної інформації практично не було. Дехто навіть зробив висновок, що жодних боїв за Мелітополь не було. Нацгвардієць старший механік-водій БТРа Олексій розвіює цей міф і розповідає правду про свій перший бій за Мелітополь.
Ближче до обіду в місті йшли локальні вуличні бої за стратегічні об'єкти. Підрозділи Національної гвардії України разом зі Збройними Силами України намагалися втримати місто. Ворог вів вогонь по житлових кварталах. У місто зайшли переважаючі сили противника.
- Нам сказали заїхати в центр, бо там уже були російські військові. Зібралися колоною і поїхали. Ми перші відкрили по них вогонь, і вони цього не очікували. Стояли на розслабоні. Ми дали бій, і вони злякалися. Почали ховатися за дерева, рити під собою землю. Але пощастило не всім. Було б більше техніки в нас, вони б там таких зв***лів отримали, - розповідає нацгвардієць.
У бою біля будівлі СБУ один український БТР окупанти підбили. У машині закипів мотор, колеса були прострелені. У кількості бойових одиниць сили противника суттєво переважали українські. Тому бійцям української армії довелося відходити. Вони перемістилися в приватний сектор у тупикові вулиці.
- Заїхали в провулок, щоб до нас був тільки один під'їзд. У нас було мало часу на перевантаження людей і боєкомплекту із підбитого БТРа. Поки йшло перевантаження, ми своїм живим БТРом і перекривали вулицю. Нам допомагали бабусі й дідусі з приватних будинків. Вони плакали і разом з нами грузили БК, кулемети, дуже переживали за нас. Місця в БТРі було мало. Навідник не міг працювати і навіть крутити стволом. У нас був один вихід - підняти ствол догори і на максимальній швидкості виїжджати, тому що з одного боку були танки, а з іншого - багато піхоти і "Тигри" рф. Мчали на великій швидкості, - згадує Олексій.
Після цього Олексія з побратимами скерували вулицею Ломоносова в бік Запоріжжя. Назустріч їм їхали українські танки. Вони прикривали відхід БТРа. Далі разом зі 137 бригадою морських піхотинців нацгвардійці заходили в Новозлатопіль. У цьому селі все було заміновано ворогом. Один танк рашисти підбили.
- Коли заходили, ми вже з поля вели вогонь, бо розуміли, що село під ними. Вони не висовувалися. Потім з'ясувалося, що в мене прострелено 2 або 3 колеса. Коли під'їхали під самі їхні позиції, вони почали відбиватися. У нас були загиблі. Вибити їх з окопів було неможливо, і я просто спрямував БТР в окопи і став руйнувати їхні позиції. Вони перелякані почали вискакувати відтіля. У мене був один вихід - прикрити БТРом піхоту, яка йшла за мною, і давити їх. Я вибирав момент, коли вони виповзали, і просто їх по ним, - розповідає боєць Нацгвардії.
У самому Новозлатополі рашисти залишили "сюрпризи" у вигляді замінованих машин, щоб БТРами неможливо було проїхати. Бійці ЗСУ почали кришити вогневі точки противника. Потім по рації Олексію командир дав наказ забрати поранених і виїхати з села. Ворог почав глушити зв'язок.
- Я розвернувся. Із пробитими колесами зробити це було складно. БТР кипів. Я побачив, що одна з наших бойових машин уже підбита і по ній працює міномет. Я вирішив узяти вогонь на себе. Виїхав на центр поля і, як заєць, став їздити зигзагами, щоб відвернути мінометний вогонь. І мій план спрацював. Міномет переключився на мене. На щастя, не влучив. Зате нам вдалося потім забрати з підбитого бетера до себе на борт екіпаж, включно з пораненими, - продовжує свою розповідь Олексій.
На жаль, сили противника були нерівними. Тому українським бійцям довелося залишити Мелітополь і частину сіл Запорізької області. Але бійці ЗСУ, Нацгвардії впевнені, що вже дуже скоро вони відіб'ють рідний Мелітополь. Впевненості додає і допомога західних союзників, готових надати Україні свою бойову техніку та зброю.
