Кому війна, а кому мати рідна. Це прислів'я, на жаль, дуже яскраво характеризує деяких мелітопольських бариг, які наживаються на війні.
До їх числа місцеві жителі записали династію колись шанованих ювелірів - власників майстерні "ЮВЕЛІРЪ", розташованої на проспекті Богдана Хмельницького. Саме так, із російським твердим знаком наприкінці в назві.
За наявною інформацією, власники майстерні в перші місяці окупації активно скуповували крадене золото в російських солдатів. Протягом дня можна було спостерігати вояків, які заходили в цю ювелірку з рюкзаками.
Сьогодні ювеліри вже перебудувалися на російську систему - отримали в так званих "фіскальних органах" окупантів дозвіл на торговельну діяльність. Платять податки в казну росії, звідки гроші йдуть на фінансування армії окупантів. Звісно, хтось може заперечити, мовляв, людям же потрібно якось виживати в окупації. Згодні. Але одна справа виживати, і зовсім інша - наживати.
- Батько пенсіонер отримує на картку українську пенсію. Його син досі числиться вчителем в одній зі шкіл Мелітополя і, нібито, отримує на картку українську зарплату. Хоча в робочий час, коли йдуть онлайн-уроки, він перебуває в майстерні або бовтається по генделиках Мелітополя. Переконатися в правдивості цих слів нескладно. Ювелірка розташована в самому центрі міста, - пише в листі до редакції мелітополець.
Утім, не одними ювелірами когорта торгашів повниться. Мелітопольці скаржаться на те, що місцеві підприємці, які торгують на Центральному ринку, в 3 і більше разів завищують ціни на свій товар, тим самим, заробляючи на своїх же земляках.
А наприкінці минулого року місцеві торгаші повсюдно відмовлялися приймати гривню, незважаючи на те, що до кінця року Мелітополь був у бівалютній зоні.
