Немає в Україні людини, долю якої так чи інакше не поламала війна. Хтось ховає близьких, а хтось стикається із зрадою. У Мелітополі таких історій, на жаль, чимало...
В окупації люди змушені виживати в очікуванні на звільнення. Як мінімум, половина городян залишили ненависний "російський світ". Крім жменьку божевільних фанатів СРСР, є й ті, хто перевзувся буквально на льоту, забувши не тільки про моральні принципи, а й про святе - сім'ї.
Ось одна з таких історій:
- Мої найкращі друзі розійшлися. Кума Ірина вирішила, що не може жити з чоловіком, який колись працював таксистом, тримавши український прапорець у салоні, а з приходом росіян спочатку пішов у козаки. Нині – в окупаційній поліції, – пишуть передплатники.
Тепер чоловік розповідає, що раптово росія – його батьківщина. А Ірина виїхала з міста, бо не може жити із зрадником.
Жінка побоювалася, що якщо чоловік зміг так легко зрадити батьківщину, яка гарантія, що він не вчинить так само з родиною. І, на жаль, Ірина не помилилася.
Не минуло й місяця від її від'їзду, як чоловік зійшовся з колегою по роботі, яка також славить "російський світ".
Яка мораль цієї історії? Автор листа пише, що неймовірно шкода, що через клятих окупантів руйнуються сім'ї. Але з іншого боку, добре, що гниди показали своє справжнє обличчя. Українці мають уже зараз робити невтішні висновки, щоб нізащо не дати другий шанс зрадникам.
Окупація та війна загалом розкрила багато наривів. Зі зірваними масками очистити Мелітополь від нечисті буде набагато простіше. Чекати лишилося зовсім недовго.