Щойно російські фашисти захопили Мелітополь, вони одразу ж взялися його грабувати, під прицілом опинилося не тільки майно громадян, а й культурні цінності.
Крадіжка окупантами колекції скіфського золота з Мелітопольського краєзнавчого музею може вважатися одним із головних злочинів росіян у Мелітополі. Незважаючи на відчайдушні спроби співробітників зберегти безцінні артефакти, загарбникам вдалося до них дістатися - зараз місцезнаходження народного надбання невідоме.
Окупанти пішли далі і привласнили архітектурну пам'ятку Кам'яну Могилу, яку називають українським Стоунхенджем. Відібрати заповідник в української держави розпорядився особисто диктатор Путін.
Таким чином, окрім убивств мирного населення, масових руйнувань і мародерства, росіяни вчиняють ще один злочин на території України - свідомо і навмисно знищують українську культуру, вивозять на свою територію цінності.
Усе для того, щоб стерти культурний код української нації. Разом з експертами ми спробували розібратися, під які норми потрапляє поведінка держави-окупанта? Чи можливо отримати компенсації за заподіяну шкоду та що ми маємо робити вже зараз, щоб повернути вкрадене?
Міністерство культури та інформаційної політики України за майже рік повномасштабної війни зафіксувало понад 1 200 випадків знищення культурної інфраструктури. Серед них - близько 500 об'єктів належать до культурної та історичної спадщини. Це експозиції музеїв, церкви, пам'ятники - все, що зберігає в собі ідентичність народу, історію та культуру. І те, що відновити дуже важко або зовсім нереально.
- Серед цих об'єктів є надзвичайно важливі, особливо вони помітні в тих місцях, де були бойові дії. Усі знають про Маріупольський театр, пошкоджені дуже сильно будівлі в Охтирці, Тростянці, Ізюмі. Також серйозно пошкоджено будівлі в Запоріжжі та Миколаєві.
Серед цих об'єктів значна кількість, здається, понад двісті - об'єкти культові. Тобто це церкви, які належать до різних конфесій, - розповідає міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
Дуже розграбований і Херсон. Так, із двох найбільших музеїв - Краєзнавчого та Художнього - вивезли майже все, зокрема пам'ятки часів скіфів, кіммерійців та сарматів. Лише Художній музей був позбавлений 14 тис. об'єктів. Уже очевидно, що збитки на мільйони. Але поки що їх оцінювати рано.
- Ми можемо говорити точно тільки з урахуванням, наприклад, Херсонських двох музеїв - Краєзнавчого та Художнього. Оскільки там працювали наші фахівці, які зафіксували викрадення майже 80% фондів із цих двох музеїв. Також нам відомо, але потрібно підтвердити, про вкрадене в Мелітополі та Маріуполі. Йдеться про надзвичайно цінні колекції, які, вочевидь, коштують не один десяток мільйонів гривень. Але, на жаль, поки що в нас немає доступу до тих об'єктів, - каже Ткаченко.
Росія відкрито порушує міжнародне право та норми ведення війни. Насамперед Женевську конвенцію про захист жертв війни, порушення якої є воєнним злочином. До того ж міжнародне гуманітарне право захищає не лише людей, а й культурні цінності.
Будь-яке захоплення, знищення або навмисне пошкодження релігійних, благодійних, освітніх, мистецьких і наукових закладів, історичних пам'яток, творів мистецтва і науки забороняється і має підлягати судовому переслідуванню.
Сторони конфлікту зобов'язані поважати і захищати їх, забороняти, попереджати і припиняти акти крадіжки або незаконного привласнення культурних цінностей у будь-якій формі. За скоєне відповідатиме не лише держава-агресор, а й причетні до руйнувань особи.
- Є кілька варіантів, як ми можемо кваліфікувати ті напади на культуру, свідками яких ми були. Найперше - розграбування, коли йдеться про рухомі культурні цінності, тобто експонати, українські артефакти культурні, які зберігалися в музеях на окупованих територіях і були вивезені на інші окуповані території, наприклад, до Криму чи до Росії.
Інший варіант, коли йдеться про нерухомі культурні об'єкти, як, наприклад, будівлі музеїв, церков, будинків культури, архітектурні пам'ятки тощо. У такому разі досить складно будувати кримінальні провадження, тому що потрібно доводити щоразу, що той, хто здійснював обстріл, усвідомлював, що обстрілює саме об'єкт культури. Без доступу до таких осіб, без уявлення про те, як вони для себе визначали цілі, досить складно сказати, обирали цей об'єкт культури навмисно чи це був просто випадковий напад.
Однак навіть якщо не вдасться довести, що напад цілеспрямовано спрямовувався проти об'єкта культури, ми все одно іноді можемо кваліфікувати як напад на звичайний цивільний об'єкт. Тому що культурні цінності, крім усього іншого, є цивільним об'єктом, а напади на цивільні об'єкти - заборонені, - зазначає юрист Дмитро Коваль.
Знайти механізми, які дозволили б відшкодувати збитки, завдані державою-агресором, теж буде непросто, переконані юристи. На думку правозахисників, існує кілька варіантів відшкодування. Перше - висунути претензії до РФ із зазначеними обсягами руйнувань і в договірному порядку визначити, як Росія це компенсуватиме. Однак цей варіант малоймовірний, тому що Росія навряд чи визнає провину.
Інший варіант - механізми, коли з Росії примусово стягуватимуться кошти, наприклад, з її торгівлі нафтою чи іншими ресурсами. А ще - компенсація активів РФ за кордоном. Саме цей варіант зараз активно обговорюється.
- Ми пропонуємо зараз нашим колегам, насамперед у Європі, розглянути накладення арешту на будівлі "росспівробітництва" - це російські організації, але з великими будівлями, які розташовані в провідних столицях Європи, як гарантію того, що нам будуть відшкодовані збитки як за пошкодження, так і за викрадення колекцій.
Зараз наші партнери заарештовують російські активи в тих чи інших країнах, тож ідеться про те, щоб заарештоване майно передавали для компенсації збитків Україні. Я думаю, що це найшвидший шлях для того, щоб відновити справедливість. Чи йдуть на зустріч нам європейські колеги - це як зі зброєю. Потрібно рухатися в цей бік і крок за кроком добиватися цього рішення, - розповідає міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.
За словами міністра, зараз колеги в Мін'юсті готують відповідні документи для юридичного підґрунтя щодо відшкодування завданих Росією збитків. Ведеться моніторинг і фіксація стану культурної спадщини та культурних цінностей, що залишилися в зоні окупації, документування знищених об'єктів, відкриття кримінальних проваджень за фактами скоєних злочинів - це складатиме правове підґрунтя для майбутніх претензій на рівні двосторонніх відносин і в міжнародних судах. Правозахисники ж наполягають ще й на створенні єдиного реєстру культурних цінностей, незаконно вивезених за кордон.
- Цю інформацію потрібно поширити з Інтерполом, зі Всесвітньою митною організацією з тим, щоб максимально широко проінформувати партнерів про те, які саме цінності розшукує Україна. І в тому випадку, якщо ці цінності перетнуть кордон ще раз, то в нас з'являються шанси отримати інформацію про такі цінності і, як наслідок, їх повернути. Звісно, без перетину кордону цих цінностей важко очікувати, що Росія їх добровільно поверне, який би зовнішній тиск ми не намагалися спричинити.
Тому приблизно так це має працювати. Ми дізнаємося, що вивезено, інформуємо про це відповідні міжнародні структури й очікуємо, чи перетинатимуть наші культурні цінності ще раз кордон, - зазначає правозахисник Коваль.
Правозахисники переконані - вже зараз слід переглядати та вдосконалювати національне законодавство України у сфері охорони культурної спадщини, зокрема щодо ведення реєстрів воєнних злочинів. Залучати міжнародних експертів щодо документування та кваліфікації злочинів проти культурної спадщини України, фіксувати мародерство в режимі реального часу. Бо повернення культурних цінностей і відновлення зруйнованої спадщини буде одним із найважливіших завдань держави після перемоги України.