Минулого тижня весь світ обговорював новину про бункерного карлика – як з'ясувалося, путін не довіряє навіть президентському борту №1. І літакам все частіше віддає перевагу бронепоїзду.
Дивно, але проект «Громадянин поет», який вже понад десять років – спочатку з Михайлом Єфремовим, а з грудня 2022 року – з Артуром Смольяніновим, який засудив війну в Україні та виїхав з росії – «оспівує» принади життя в Росії та безпосередньо путіна , передбачив такий розвиток подій Вірші для проекту пишуть російські письменники та поети Дмитро Биков та Орлуша (справжнє ім'я Андрій Орлов).
У 2016 році побачив світ вірш за мотивами "Вот какого рассеянного" Самуїла Маршака. Змінили, за словами Смольянінова, лише назву – решта актуальна досі.
У тексті неназваний президент Росії спочатку малює карту
Сел он утром на кровать,
Начал карту рисовать.
Крым рисует карандаш.
Говорят ему: «Не наш».
Потім вирішує одягнутися
В рукава засунул руки –
Оказалось, это «Буки».
Вместо шапки на парад
Он надел ракету «Град».
Вместо плавок он на пляже
Появился в камуфляже.
А потім сідає у відчеплений вагон бронепоїзда - і в ООН. З ультиматумом.
В ультиматуме – слова:
«Дайте денег!» (в пункте два)
«Компенсируйте затраты»
«Уберите нафиг НАТО»
«Крым признайте и Донбасс»
(Это – выше, в пункте «раз».)
Вірш закінчується тим, що на одній із станцій на питання путіна:
— Что за станция без флага?
Что за девки в неглиже?
Він отримує відповідь:
Говорят ему: — Гаага.
Вы приехали уже!
Є у тексті і такі рядки:
На окраине России
Он рисует город Киев,
А совсем уже у нас –
Мелитополь и Донбасс.
Звичайно ж, кривавий маніяк не отримає ані українського Донбасу, ані українського Мелітополя, ані нашої столиці.
Щодо Мелітополя, до речі, це «громадяни поети» вгадали: незважаючи на оптимістичні заяви про глобальний наступ армії Росії, навколо міста в основному зводять оборонні укріплення, які під час наступу допоможуть мало. І оскільки охочих із місцевих набралося небагато, до риття окопів вирішено було залучити таджиків. Але людей, як і водиться у росіян, обдурили.
"Кротам" обіцяли по 800 тисяч рублів, але заплатили далеко не всім. Довелося заробітчанам повертатися на болота – мітингувати, сподіваючись отримати свої кровно «нариті».
А ви кажете: повторний наступ, "Мелітополь наш", "Київ за три дні"...