Уранці 24 лютого Мелітополь здригнувся від ударів по авіабазі. Ці обстріли разом з іншими вибухами в багатьох містах свідчили про початок повномасштабної війни проти України.
Через 2 дні місто було окуповане. Одним із тих, хто переживав ці події, була Катерина (ім'я змінено з міркувань безпеки). Дівчина живе в тимчасово окупованому Мелітополі. Вона так і не змогла виїхати на підконтрольну Україні територію.
У неї не було випускного, національний мультипредметний тест здавати не буде і тепер думає над тим, щоб подавати документи на вступ до кримських вишів замість Харкова, про який вона мріяла останні 3 роки.
"Українська правда. Життя" дізналася, як почалася повномасштабна війна для дівчини та як живе її рідне місто.
Катерина згадує, що про початок повномасштабної війни сповістила її подруга телефонним дзвінком.
"Тоді ранок почався не з кави. Я спала, мене дзвінком розбудила подруга і сказала, що чула вибухи. Але я їй відповіла, мовляв, що ти таке мелеш, і лягла спати далі", - згадує Катерина.
Того дня люди масово кинулися купувати хліб і медикаменти. Біля банкоматів і автозаправок були довжелезні черги. Тоді ж у місто увійшли російські військові. Дівчина стверджує, що не бачила в місті військових ЗСУ, а поліцейські напередодні вторгнення написали рапорт на звільнення, тож 24 лютого чинити опір вони вже не могли.
Як з'ясували згодом, 35 поліцейських приазовського відділу поліції Мелітопольського району перейшли на бік ворога, назвавши себе "народною міліцією".
Російська військова техніка в Мелітополі 24 лютого.
"24-25 лютого були найстрашнішими. Тоді найбільше стріляли і було найбільше паніки. Люди взагалі не знали, що робити. Деякий час у місті не було світла і води. У селі, яке постраждало від обстрілу в перший день, 5 днів не було води, світла. 25 лютого в місто заїхало найбільше техніки. А я ще й живу на виїзді з міста, тож біля мого будинку було велике скупчення техніки. Того ж дня я вперше сховалася в підвалі" , - згадує дівчина.
Вона також зазначає, що навіть попри небезпеку в місті, її сім'я нікуди не планувала виїжджати, бо "тут у неї все", а їхати нікуди. Коли люди побачили, що місто практично ніхто не охороняє, почалися мародерства. Катерина згадує, що місцеві створили чат "Мародери Мелітополя", куди відправляли фото злодіїв. У цьому чаті хлопець дівчини впізнав свого однокласника.
"Люди з села їхали в місто грабувати. Виносили все: побутову техніку, золоті прикраси. У нас був магазин Apple - його люди рознесли. У мене біля будинку "АТБ" - звідти люди візками вивозили все. Якби люди не мародерствували, то запасів їжі вистачило б на місяць, якби не довше" , - згадує дівчина.
Пограбований магазин "I Club"
Мешканці Мелітополя вже звикли до перебування окупантів у місті. За словами Катерини, російські військові поводяться спокійно: якщо ти їх не чіпаєш - то вони і тебе не чіпають, тільки спостерігають.
- Люди просто хочуть жити. Коли люди сидять без грошей, без їжі, без роботи - ти будеш вдячний, тому що ти живий, а це найголовніше" , - каже дівчина.
Наприкінці квітня мер тимчасово окупованого Мелітополя Іван Феодоров розповів, що в місті почастішали випадки викрадень людей.
"Нещодавно викрали батька мого знайомого. Спочатку він нічого нікому не розповідав, а потім зателефонував моєму хлопцю з іншого номера і все розповів. До них додому просто прийшли незнайомі люди, забрали техніку (телефон його, мами й батька, ноутбук) і самого батька" , - розповідає дівчина.
За словами Катерини, ймовірна причина його викрадення - контакти з працівником СБУ. "Сказали, що батько мого знайомого жив в одному будинку з працівником СБУ. Вони дружили, спілкувалися часто. Можливо, вони бояться, що СБУ-шник йому що-небудь розповів.
Дружина цього викраденого чоловіка ходила в комендатуру і питала, чи знають вони, що з її чоловіком, а вони їй: "Не хвилюйтеся, все добре". І от мені цікаво: як вони можуть про це знати, якщо вони не були причетні до викрадення? Куди його забрали - невідомо, бо зв'язку з ним немає" , - доповнює дівчина.
У Мелітополі навчання в школах офіційно закінчилося 2 травня. Катерина вже отримала табель з відмітками. Вона каже, що, незважаючи на окупацію, у місті були школи, які відновлювали навчання і продовжували роботу в очному режимі. За її словами, там відбулася серйозна кадрова зміна, а директори шкіл, які написали заяву на звільнення, все одно продовжують роботу.
Попри окупацію, дівчина продовжувала готуватися до написання національного мультипредметного тесту разом із репетиторами та на курсах, однак не складатиме цей іспит через неможливість виїхати з міста. Зізнається: спокою під час підготовки не було і немає, бо це все перехворіло і просто знаєш, що треба робити.
- Я три роки йшла до вступу в Харківський юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, цього року. Ярослава Мудрого, цього року я остаточно переконалася в тому, що хочу вступати саме туди. Хотіла туди вступити на спеціальність "Міжнародне право". Я все-таки не полишаю надії, що я таки вступлю туди і буду навчатися там" , - ділиться Катерина.
Однак зі вступом до Харкова є труднощі: якщо складати спрощене ЗНО - потрібно виїхати до Запоріжжя, оскільки на окупованих територіях тест скласти неможливо. Дівчина ділиться: плани були зовсім інші. Її тато планував їхати на заробітки, щоб заробити їй на навчання. Він дуже підтримував ідею вступу саме до Харкова.
Зараз тато втратив роботу. Він працював у Маріуполі фермером. Грошей для навчання немає. Проте МОН запевняє, що студенти-контрактники будуть звільнені від оплати за навчання.
- Тепер, напевно, якщо не вдасться вступити до Харкова, то постараюся вступити до Криму, - ділиться Катерина.
Однак надія на вступ до Харківського університету ще є, адже вступити з тимчасово окупованих районів тепер можна за результатами співбесіди.
Довоєнний Мелітополь. Фото Катерини
Дівчина розповідає, що тримати себе в спокої допомагає їй повернення до звичного життя. Коли можна присвятити собі вечір, прогулятися парком, випити кави. Згодом, коли оговталася від шоку, дівчина стала частіше виходити на вулицю і більше гуляти. Катерина каже, що дуже засмучується через обмеження в часі через комендантську годину.
Вона згадує, як усі її улюблені магазини та інші заклади вмикали свої вивіски, і місто світилося. Тепер такого немає, бо багато хто закрився і навряд чи вже відкриється.
"Дуже хочеться гуляти без поглядів "зелених чоловічків". Сумую за можливістю вибору. Зараз його набагато менше. Вірте в краще, - ділиться дівчина.
Нагадаємо, стало відомо, у чому окупанти звинувачують мешканку Мелітополя, яку утримують у Лефортово.