Добривечір, любі бджілки. На жаль, про спокій ми допоки лише мріємо – зате й русню по вітру віємо. Бажаємо, аби ви були сильні і вільні, а русачкам - плити могильні! З вами «Черешеньки з медом» - новини, від яких солодшає на серці.
Гауляйтер Мелітопольского району Андрюша Сігута вирішив, шо він більший та крутіший за варене страусяче яйце – і «отмєніл» кредити, які населення брало в українських банках. Питали про те його часто – час іде, відсотки капають, а де платить, бог його знає. Отож, бог не знає, а Сігута вже довідався: нічого платить, каже не треба, бо українські банки на Мелітопольщину не ломляться (чому це?), а немає банка – немає і кредиту. Сказав – і очі вибалушив як п’яна коза.
То на росії можна щось взяти – і не віддати. І то не всім – тіко ліліпутіну і купці його підлеглих хробачків.
Гроші як воші – поміж пальцями розтікаються. Такої пісеньки утнули мелітопольским жіночкам, які захотіли отримати від московитів «матєрінскій капітал». Обіцяли за першу дитину під шістсот тисяч фублєй, а за другу – ще більше. Отож мамки похапали паспорти із гаврилівським курчам, а як прийшли до рашистів, ті їм: нє, пані та панянки, таке добро лише у 2026 році вам положено. А поки положено на вас! То й шо з того, шо ми гроші «обєщалі»? Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.
Більше вірте «русскому міру» - він вас, сіромах, із жебрацькою торбою світ за очі копняком витурить!
Тих, хто ризикнув залишитися у Мелітополі, московитські зайди уже готують у «дарогу дальнюю». Гойда, кажуть, на Далекий Схід або Арктику – покращувать життя тамошніх олєнєводів на керівних посадах. Треба, кажуть, паспорт тіпа блєндамєд, вік молодий, та бажання відморозить ноги по саму голову. А на ваше місце, кажуть мелітопольцям, ми бурятів навезем та інших потороч болотних повну торбу.
…А вапчє, неясно , ким там керувать – хіба лосями та рисями. На тому Далекому Сході три дні на лижах човгай – самі тільки ведмежі барлоги й видко.
На цьому прощаємось, любі бджілоньки. Бережіть себе і близьких, а русні – із нещастям міх!
Пишіть нам – [email protected].