Пошуки афериста, який втік із Мелітополя, перетворюються на по-справжньому народну акцію. Мародер-рецидивіст насолив дуже багатьом за час окупації.
Серед різношерстої публіки колаборантів і негідників, які виповзли з дна завдяки російській окупації, особливо вирізняються персонажі без совісті та принципів, готові не те що Батьківщину, а й матір свою продати, якщо буде попит. Для подібних упирів "заборонених прийомів" немає і закон для них не писаний, вони готові займатися найбруднішим промислом, аби тільки це приносило гроші. До таких пройдисвітів, за думкою місцевиж жителів, належить Іван Олегович Гречаний, 30.09.1988 р.н., про походеньки якого розповідає проект зі збору інформації про колаборантів Суки Мелітополя.
У мирний час Олег Гречаний заробляв собі на життя на "шабашках", ведучи спосіб життя типової недолугої людини. У перші місяці окупації Мелітополя в місті запанував хаос, і зграї "щурів" у людській подобі тільки й чекали моменту, щоб почати грабувати і творити беззаконня. Одним із таких мародерів став і Гречаний, однак, на відміну від інших грабіжників, він мародерство перетворив на бізнес. Так, цей пройдисвіт якимось чином прибився до російських військових і разом із ними брав участь у розграбуванні заводу "Тара". Допомагали Гречаному в цьому його пасинки Філоненко Д.А. і Філоненко А.А. Награбоване в результаті цього "сімейного бізнесу" Гречаний збував за безцінь місцевим жителям.
Більше такої великої удачі, як завод "Тара" Гречаному не трапилося, тому він став реалізатором мародерки: брав награбоване з усього міста і продавав це в Мелітополі та районі. Йому було все одно чим торгувати і його не хвилювало походження "товару" - головне, щоб за це можна було отримати гроші. Гречаний продавав усе що завгодно, аж до профілів, прокату, дротів, продукції та майна розграбованих мелітопольських підприємств.
Це заняття мародеру сподобалося, і за належної старанності в такий незаконний спосіб він міг би заробити собі статки, однак жадібність і недоумкуватість спонукали Гречаного спробувати "кинути" самих окупантів. Разом із подільником - російським військовим із позивним Марсель, мелітопольський бандит почав "нишком" красти і продавати продовольство, призначене для рашистів: борошно, крупи, соняшникову олію, консерви, сухпайки. Цю махінацію розкрили, і Гречаний опинився "на підвалі" в окупантів.
Там йому дохідливо "пояснили", що поводитися так не можна і в Мелітополі йому тепер не раді. Тож одразу після звільнення з російських катівень Гречаний разом з сім'єю втік через Крим і Прибалтику в Європу. Де наразі перебуває цей шахрай - невідомо.
Місія "Знайти Гречаного"
Однак після першої публікації про Гречаного з'ясувалося, що і до війни він зумів перейти дорогу дуже багатьом людям. На пошту проекту Суки Мелітополя почали надходити нові відомості про мародера-втікача. Виявилося, що Іван Гречаний завжди був шахраєм і безліч людей обдурив на великі суми грошей. Постраждалі від дій афериста мелітопольці тепер дуже жадають "зустрічі" з ним і у зв'язку з цим цікавляться: де він зараз?
Відомості про місцезнаходження шахрая розходяться: хтось називає Італію, багато хто повідомляє, що він живе на грошову допомогу в Німеччині і попутно витрачає зароблені нечесним шляхом у Мелітополі кошти. У підсумку, пошуки Гречаного перетворилися на справжню народну акцію: десятки людей повідомляють нову інформацію про нього, починають звертатися і жертви його афер, що дає змогу доповнити портрет злочинця. Усі ці відомості безумовно мають бути передані в поліцію для заведення кримінальної справи.
Здається, що з такою народною активністю упіймання Гречаного - це тільки питання часу.
Тим часом, мелітопольських гауляйтерів представили до нагороди за внесок у пропаганду