Чорна тінь совка стрімко насувається на Мелітополь, занурюючи колись щасливе місто в непроглядний морок. Відлуння старовини і виразний запах нафталіну дійшов до шкіл...
У мелітопольській школі №1 окупанти провели цинічний урок мужності. До речі, школі окупанти дали ім'я, тепер вона називається в дусі СРСР - імені героя Радянського Союзу М. Г. Лобачева. Слава богу, хоч не на честь Куликовської битви... Для антуражу повісили дітям георгіївські стрічки, кілька разів підкресливши, що до війни, мелітопольські діти не могли їх носити. Тільки не уточнили, що не боляче й хотілося "блищати" в цьому спотвореному російською пропагандою символі у вільній Україні. Ну, та гаразд...
Далі - більше. На тлі затяжної агресії, яка перетворила росіян на справжніх фашистів сучасності, волонтери та запрошені "зірки" віщали українським дітям, що раніше вони шанували негідників і зрадників. А тепер настав час згадати "справжніх" героїв. Те, що напавши на Україну, вони самі нівелювали героїзм предків, і наскільки цинічно під час війни в принципі порушувати такі теми, зрозуміло всім, крім окупантів, звісно ж. У них своє кіно.
Точніше, фільм жахів із психоделічним сценарієм. Посил уроку "мужності" зрозумілий, підґрунтя теж. Рашисти без тіні докорів сумління прирівняли героїв Другої світової війни до своїх убогих чмобіків. Так журналіст на тлі кадрів Другої світової війни зачитав завчений текст про те, що хлопці на уроці розповіли про своїх героїчних предків:
-...Лише деякі з них дійшли до Берліна, але кожен здійснював подвиги під час ВВВ. Як і зараз їх здійснюють герої нашого часу - учасники спеціальної військової операції, які борються з нацизмом, - віщав диктор.
Як воно? "Не дійшли до Берліна" це як "Київ за три дні", чи методичка виснажилася в край за рік війни?...
Щоб відволікти увагу від відвертої маячні пропаганди, у сюжет включили школярку, яка як "розчулителька" так само дзвінко розповіла про "героїв нашого часу, які зараз б'ються у своїй війні, як і ті, що воювали з 1941 до 1945 року й перемогли нацизм". Їй же було довірено розповісти про честь носити георгіївську стрічку, яку раніше носити українська влада забороняла...
Велика і важлива заступниця директора з виховної роботи школи № 1 Марина Тороп повідомила, що подібні заходи, спрямовані на патріотичне виховання, у школі відбуваються двічі-тричі на тиждень:
- Ми збираємо гуманітарну допомогу, проводимо фестивалі, у нас багато класних годин, ми запрошуємо і людей у формі поспілкуватися з дітьми. У дітей дуже активна патріотична позиція, - з піонерським запалом відрапортувала колаборантка.
Ну і на закуску рашисти залишили активістів "молодої гвардії єдиної росії росії". Тут, що називається - гасіть світло. Совкові фрази, не вистачало буквально тільки плаката з яким-небудь більшовиком на тлі щасливого майбутнього. Командир зведеного загону волонтерів "молодої гвардії єдиної Росії" з позивним Ардей був незабутній. Його слова відлітали як уламки, і віддавали луною похованого минулого зі звалища історії. Єдине, чого не вистачало Ардею, так це голосу Левітана:
- Гордість переповнює за те, що хлопці пам'ятають. Своїх родичів, дідів, прадідів, батьків. Діляться зі своїми близькими, що вони самі відчувають свою причетність до цього. Заради них виконується велика, важка місія. Йде спеціальна військова операція, - викарбував окупант.
Далі запаморочлива цитата: "наприкінці уроку мужності молодогвардійці виконали доручення секретаря запорізького відділення партії "Єдина Росія" Г. Данильченка і вручили грамоти учням і викладачам, які особливо відзначилися за активну життєву позицію та участь у патріотичних заходах, що реалізуються партією".
Нагадаємо, викривлення свідомості мелітопольських дітей рашисти справді практикують, як ті ж таки більшовики "п'ятирічку за рік". Зомбувати дітлахів спритні окупанти починають із дитячого садка. Павутина маразматичної пропаганди працює на всіх рівнях. Психіка дітей, на жаль, на межі...