Колаборанти Приазовського, що в Мелітопольському районі, починають відчайдушно бити на сполох: ситуація після пониження на посаді "голови" Тараса Шевченка та призначення московита Олексія Диковченка стає для колобків критичною.
Цього разу тривожно-панічний клич кинула знатна місцева зрадниця - Ніна Симоненко. У чатах вона почала розганяти "зраду" на тему того, що "все пропало, всі нас кинули" і "як же так можна було".
- Шановні, нас зрадили! Мелітополь буде вже завтра зданий так само, як і Херсон. Сигута і Рогов уже вивезли сім'ї та майно до Криму. А що робити нам, простим людям, яких використовували, щоб набити кишені?! - розпиналася Симоненко.
Сказати, щоб Симоненко була вже зовсім проста людина - так ні. У тому сенсі, що на співпрацю з окупантами пішла свідомо. І за проведення фейкового референдуму агітували не з-під палки. Та й брала участь у його проведенні теж. Причому як член виборчої комісії.
Та й пробіги під триколором теж не під дулом автомата збирала. Мало того - підозрюємо, що і мала Симоненко за свої труди солідну винагороду.
А щодо звільнень - тут у Ніни Миколаївни прорізався аналітичний розум. Шкода, що запізно.
Дійсно, у цих звільненнях починає простежуватися певний алгоритм.
Гауляйтера Якимівки Зубарєва в авто підірвали? Підірвали! Протягом кількох годин йому заміну із своїх, московитських, призначили? Призначили! Та ще й офіційно потім заявили: спочатку Зубарєва звільнили з посади гауляйтера, опустивши до заступника, а потім в його автівці спрацювала вибухівка.
У випадку з нікчемним тезкою Кобзаря окупанти, мабуть, алгоритм злегка переплутали - спочатку звільнили, потім призначили. Ну, а вбити - це рашисти завжди. Дурна справа нехитра.
Тут потрібен ще один такий випадок, щоб почати систему виводити. Завмерли в очікуванні.
Нам здається, що такі "рухи тіла" окупантів триватимуть - і стосуватимуться всіх "неросійських" колаборантів, які обіймають гауляйтерські пости. А може, і не тільки гауляйтерські. Мета призначень на "відповідальні" посади "своїх" людей проста: керувати остаточним розграбуванням Запорізької області перед втечею на рідні болота.
Адже у "свого", якою б наволоччю він не був, від вигляду цілковитого свавілля могло б здригнутися серце. А варяг буде нещадний до всіх і до всього.
... "А що робити нам, простим людям?". Доречне запитання. Але запізно.
І добре б його ставила петеушниця-двоєчниця! Але ж Симоненко начебто солідна людина, у минулому - голова Спілки підприємців Приазовського району. Навіть на посаду селищного голови балотувалися. Бізнес свій був, гроші водилися. Чого ж вам не вистачало? Причому настільки, що ви змогли себе переконати: нелюди, які зрівняли із землею Маріуполь, Бахмут, Попасну, Оріхів - це брати-визволителі?
А тепер відповідати треба - за всією суворістю закону. Або з усією жорстокістю окупанта.
Небагатий, чесно кажучи, вибір.