У Мелітополі, як і на всій території, тимчасово окупованій рашистами, прихильники русского міра діляться на дві категорії: тихі та буйні.
Тихі - вони ніби як за русскій мір, аби не чіпали їх особисто. А раптом що - будуть і за український світ, заради бога. Але є повна протилежність таким бутафорським тихоням - буйні шанувальники нашого оскаженілого сусіда. Ці - з різних, але переважно шкурних мотивів - так і норовлять пролізти без мила ближче до "старшого брата".
Останні - хоча частково й перші - створили в Мелітополі таку собі громадську раду. Театр погорілих акторів, єдина мета яких - невпинно кланятися і ламати ноги в реверансах від імені "всіх мелітопольців". А також ревно кивати головою, погоджуючись навіть із найабсурднішими і найнелюдськішими рішеннями окупаційної влади.
Цього разу громадські працівники зібралися, щоб ініціювати в Мелітополі перейменування однієї з вулиць "на честь" російської пропагандистки Дар'ї Дугіной.
З активістів, які мають мало уявлення про підірвану "на болотах" пропагандистку, хочеться відзначити Альбіну Демидову, голову Мелітопольського товариства інвалідів. За свою невтомну працю на благо русского міра отримала посаду начальника відділу трудової міграції, альтернативної служби та створення робочих місць для соціально незахищених громадян.
Коли такі, як Альбіна починають опікуватися питаннями соціально незахищених - чекай колапсу.
Здоровим глуздом окупанти явно не керувалися: "единая россия" виписала їй допуск до реалізації програми "Единая страна - доступная среда". Те, що така посада вимагає від "громадської працівниці" спеціальних знань, від логістики до архітектури, рашистів не хвилювало. Головне, прокукурікати - а там хоч не світай.
А є ще Андрій Хрущ - теж видатний "громадський діяч", який до війни обіймав у Мелітополі посаду заступника начальника департаменту капітального будівництва та ЖКГ. Один із перших побіг знімати український прапор із флагштока на площі Перемоги. Посаду Хрущ обійняв перспективну: директор КП "Житломасив", віджавши одразу дві керуючі компанії - "Шахтарську" і "Акві-Буд".
е він посилав комунальників будувати оборонні споруди для рашистів. Тепер зрадник від імені "единой россии" координує проєкт "Школа грамотного споживача". Навчає грамоті відносин: "Вчасно зрадити - це не зрадити, це передбачити".
- Саме ці люди нібито погодили повернення мелітопольським вулицям радянських назв і перейменування вулиць на честь російських терористів і пропагандистів.
Ці узгодять, що завгодно - аби начальство хусточкою махнуло. Тим паче, роботи "порадникам" додалося - останнім часом пропагандисти вмирають як мухи - причому, як правило, на самій московії.
Однак вишенькою на торті став "спікер" групи. "Спортсмен" у трениках Руслан Паньков (на головному фото). Його цицеронство гідне цитування від альфи до омеги.
- Девушка, которая, да, оборвалась жизнь, ну, несправедливо, подло, то шо, ну, она погибла за русский мир, она не молчала, не отмалчивались, как у нас многие любят. В честь ее хотим назвать улицу Дарьи Дугиной.
87813" data-width="100%">
Як вам, га? Схоже на розмову Мауглі, який десяток років жив серед вовків, а потім був випадково знайдений археологами і за кілька місяців так-сяк навчений носити одяг і примітивно спілкуватися, не зриваючись на виття, гавкання і бажання вкусити.
Додатково під час розмови "спікер" по-боксерськи рухав тулубом - мабуть, намагався ухилитися від якихось невидимих ударів. Або в такий нехитрий спосіб ворушив звивини у своїй голові, намагаючись узяти їх у союзники в нерівній боротьбі проти великої і могутньої російської мови.
Важке життя у пропагандистів - таких чудовиськ знімати день у день. І ось ця, вибачте, біомаса - і є громадська рада, покликана співпрацювати з владою і відстоювати інтереси городян?
Наші вам співчуття, шанувальники русского мира!