Коли про тебе забули, і виділитися особливо нічим, у справу йдуть "відгуки" вдячних жителів. Мовляв, слава народу вища за інтриги у владі...
У мережі з'явилася ода Катерині Уманець під час її перебування головою Кирилівського "сільського поселення".
Опус представлений на честь річниці дати, коли влада "зародила в Кирилівці справжнє життя". Відчуваєте серйозність ситуації та емоційне напруження? Ось...
Після короткого вступу починається самий сік:
- Усі найбільші труднощі з розвитку нашого поселення в умовах сво звалила на свої плечі Уманець Катерина Леонідівна.
Саме з її приходом жителі Кирилівки та навколишніх сіл змогли отримувати гуманітарну допомогу різних напрямів і фінансову підтримку. Люди отримали робочі місця, а значить і стабільність.А яку руку допомоги Катерина Леонідівна простягнула нашим пенсіонерам, багатодітним сім'ям та іншим категоріям громадян, - пише анонімний шанувальник імператриці у вигнанні.
Як яскравий приклад благодіянь Катерини, автор наводить воістину фантастичну історію:
- Чого тільки вартий випадок, коли на прийом до глави прийшла самотня бабуся з мішком монет, які на той момент уже вийшли з ужитку, а їй їх вручила замість пенсії попередня влада. Таким чином вони повністю прирекли літню жінку на голодну смерть. Катерина Леонідівна одразу ж обміняла ці монетки на нормальні гроші, діставши їх зі свого гаманця, - розпинається авторка, не шкодуючи епітетів.
Ця казкова історія може цілком конкурувати з сенсацією все тієї ж Уманець, яка 2017 року на раша-тв віщала, що в Україні настільки все погано, що в Мелітополі пасажири розраховуються за проїзд у маршрутці сіллю.
Але, очевидно, чим неймовірніша брехня, тим охочіше в неї вірять. Принаймні, на болотах. На цьому принципі побудована вся пропаганда "русского мира".
Що ж до жалісливої історії про бабусю з мішком дріб'язку, яку їй видала "попередня влада", то мелітопольці, які живуть в окупації, в неї не повірять точно. Усі ми чудово пам'ятаємо, як у квітні минулого року російські окупанти просто вкрали всю готівку на пошті, призначену на виплату пенсій і субсидій. Після цього отримувати виплати стало можливим тільки на карту.
Але ви ж пам'ятаєте, чим неймовірніша брехня...
Далі йде розповідь про те, як 10 місяців вона наполегливо налагоджувала побут у селах Кирилівського поселення, приводячи до ладу не тільки зовнішній вигляд поселень, а й документацію. Це, напевно, мається на увазі її робота зазивалою на віджатій базі відпочинку або піар на отриманні в подарунок від окупантів корови і телички. Хоча, стривайте, були ж ще й коні. Куди ж справжній імператриці без коней!
Завершується ода Уманець - величезною подякою, побажанням "міцного здоров'я, сил і удачі в її такій нелегкій, але дуже потрібній справі".
Щоправда, про яку справу вигнаної Уманець ідеться, автор не уточнює. Вочевидь, це історія про сакральне і несамовите висаджування берізок і шокуюче встановлення пам'ятника покійному Жириновському в колись курортному селищі...