![История военной, которая защищает Запорожскую область](/images/news/2023/07/323925.jpeg?1688504591)
Вже понад рік Таня у 76-ому батальйоні, у зоні бойових дій на Запоріжжі.
«Тут, де ми, дуже небезпечно знаходитись, пересуватись, ночувати - кожну хвилину може прилетіти снаряд чи бомба - і все, життя може обірватись. Снаряд може прилетіти будь-куди, вдень чи вночі, коли спиш. Особисто в мене страху немає - я відчуваю молитву своєї мами, своїх рідних, відчуваю захист Божий».
«Колектив тут прекрасний – за більш ніж рік війни ми всі здружились, стали однією великою сім’єю. Так, люди справді дуже виснажились - більше року на передовій. Хочеться ротації, хоча б на місяці два поїхати додому. Але, попри це, люди готові дальше стояти стільки, скільки треба! Є такі випадки у нас – люди звільняються з армії, проходить місяць-другий - дзвонять до командира і кажуть, що хочуть назад у батальйон. Поки війна не закінчилась неможливо сидіти вдома і просто чекати – треба щось робити, свій якийсь внесок в оборону держави».
На почату цього року вирішила підписати контракт з ЗСУ, оскільки хоче продовжити служити. Каже, що тут вона може зробити щось корисне для держави.
У Тетяни двоє дітей - два хлопчики 11 і 13 років. Виховує їх сама, допомагають батьки. Обоє хочуть служити у військовому ліцеї, і це їх власне бажання.
«З самого початку, коли прийшла працювати до ліцею, в мене була така мрія – коли в мене буде син– обов’язково буде навчатись у цьому ліцеї. І зараз, коли мій син вже досяг того віку, що може поступати в ліцей, я його почала відмовляти. Але він сказав: «я хочу бути військовим, бо ти, мамо, військова, а я беру з тебе приклад». Молодший син, котрому 11, теж мені каже, що хоче в майбутньому до цього ж ліцею, хоче бути військовим, як я та старший брат. Буде у нас вся сім’я Гуш - військових» - завершує Тетяна.
102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина.
"Від неї залишилася тільки чверть, впізнав за формою вуха": російська ракета забрала життя доньки та онука жителя Токмака. Читати тут.