Пропаганда бреше завжди. Про це варто пам'ятати особливо вразливим громадянам, яких занесло на інформ-смітники рашистів. Один із яскравих прикладів, що підтверджують цю аксіому, трапився днями на Мелітопольському напрямку.
"Мене найманці атакували, та не піддався я"
Щоб висвітлити черговий "подвиг" другої армії в Україні, прислали не аби кого - а цілого воєнкора "Известий" Романа Польшакова. Який не дослухався до випадку, що стався з його "колегою" Ростиславом Журавльовим, і продовжує мандрувати Запорізьким напрямком.
Цього разу подвиг, якщо вірити пропагандистам, був масштабнішим нікуди.
Полізли, значить, укробандерівці, як це в них водиться, у черговий м'ясний штурм. Доблесні російські витязі, отже, почали бити ворога - влучно і без пощади. Знищено, за словами самих диво-воїнів, "понад 70 військовослужбовців ЗСУ, підбито бронетранспортер, знищено два пікапи.
- Шість тисяч патронів ми випустили тільки з одного кулемета за години дві. Відбивали атаку противника, зокрема, там і українські найманці були, і польські, - каже наш старий знайомий із позивним "Татарин", раніше поліцай, а тепер боєць бригади "Дніпро".
Саме на одному з "рекламних" відео вимовив чудову за своєю кострубатістю фразу, що стосується причин, які спонукали зрадників воювати проти України: "Почему? Потому что это ихняя родная издревле родина".
Однак доблесні бійці зазнали важких втрат - командир роти, старший лейтенант Олексій Мельников був важко пораненим. Однак до останнього керував боєм, але, на жаль, від отриманих ран помер.
На грудях у "Татарина" красувався свіжопришпиляний "Орден мужності", Такими ж бранзулетками нагородили й решту учасників колективно здійсненого подвигу.
"Пострілів було мало, я дав наказ на відступ"
А тепер розповімо вам правдиву версію цієї історії. Підкріплену відео- і фото-доказами від бригади Нацгвардії України "Кара-Даг". Які й провели вдалий наступ на позиції окупантів.
- Я - Мельников Олексій Олексійович, 17 листопада 1966 року народження. Командир шостої мотострілецької роти. У мене пострілів було дуже мало, і я дав наказ на відступ. ЗСУ вже були в окопі - ліворуч, праворуч, я нікого не бачив, - говорив, перебуваючи в полоні "убитий" старший лейтенант.
З'ясувалося, що ситуація розвивалася діаметрально протилежно версії пропаганди. На позиціях перебували, зі слів Мельникова, 52 бійці. Частину з них унаслідок штурму було утилізовано, а частина просто втекла, кинувши командира. Який, до речі, отримав важку травму очей, і практично нічого не бачив. Як таких орлів не нагородити орденом?
Тепер він у полоні - і дає вельми цінну інформацію, яка стане в пригоді для подальшого контрнаступу ЗСУ,
Тому ще раз звертаємося до всіх слабкодухих читачів телеграм-смітників рашистів. Або не читайте їх зовсім, або, якщо вже закортіло, пам'ятайте одне просте правило: російські пропагандисти брешуть, щойно розкривають рота.