Мелітопольці продовжують залишати окуповане місто. Жити поруч із рашистами стає дедалі небезпечніше, тому люди готові долати нелегкий шлях, щоб вирватися на волю.
Евакуюються мешканці окупованого регіону у різних напрямках. Здебільшого їдуть через росію і країни Балтії, але є й ті, хто обирає дорогу через Грузію.
Найкоротший шлях потрапити в Україну - через Колотилівку в Білгородській області - Покровку в Сумській області. Такий варіант значно спрощує дорогу, якщо порівнювати із варіантом поїздки через Євросоюз.
На початку серпня Міністерство з питань реінтеграції закликало українців повернутись на підконтрольну Києву територію. скориставшись гуманітарним коридором.
Існує він з минулого року, періодично закриваючись та відкриваючись. Востаннє людей знову почали пропускати на початку серпня.
За словами Ірини Верещук, щодня пункт пропуску перетинають понад сотню людей. Віце-прем'єр додала: від Покровки курсують безкоштовні автобуси до Краснопілля, де знаходяться пункти прийому із медичною та гуманітарною допомогою. Із Сум можна евакуюватися спеціальним поїздом до Києва.
«Якщо для дитини є лише свідчення про народження, наша прикордонна служба пропустить. Якщо немає паспорта, а є інше посвідчення чи документ, це також можливо. Окупанти можуть відібрати чи знищити паспорт. Часто через його відсутність люди не можуть зважитися на виїзд із небезпечних територій. Я закликаю використати цю можливість і перейти на контрольовану територію через чинний гуманітарний коридор», — сказала Верещук.
Насправді рішенням Кабміну всі пункти пропуску на кордоні з Росії закриті, але, як кажуть у Державній прикордонній службі, українці не можуть бути обмежені у можливості повернутися додому. При цьому важливо знати: коридор працює лише в один бік.
Проїхати таким чином на окуповану територію через Росію не можна. У Держприкордонслужбі уточнюють: російська сторона раніше дозволяла перетнути кордон у напрямку України як пішки, так і на транспорті. У липні можливість проїхати на авто обмежили, а потім узагалі закрили цей гуманітарний коридор. Його знову відкрили на початку серпня. Пройти там можна лише пішки.
В інтернеті можна знайти багато повідомлень від перевізників. Вони пропонують виїзд із Мелітополя та інших міст Запорізької області до кордону. Ціна – від 20 тисяч рублів. Орієнтовний час поїздки – понад добу. При цьому сам перехід може зайняти чимало часу. У чатах багато повідомлень, де українці діляться своїм досвідом багатоденного стояння у черзі. Водночас такі випадки трапляються рідко. Найчастіше перехід займає до шести годин, але це лише перехід.
Гуманітарний коридор «Колотилівка - Покровка» зараз називають «дорогою життя», як раніше шлях через Кам'янське, де зараз йдуть запеклі бої.
Приблизно два кілометри потрібно пройти пішки сірою зоною і гравійною дорогою. Гравій здебільшого втоптаний, але перед українським постом пухкий. Тим, кому слід вивозити родичів на інвалідних візках, буде досить складно. Проблематично переносити тут навіть валізи на колесах. Тому на дорозі можна побачити кинуті речі.
Досвід проходження цього переходу у всіх, зважаючи на все, різний. Багато хто описує цей гуманітарний коридор так:
- «Цей шлях ми подолали за чотири години. У нас було на двох три валізи, два рюкзаки, дві сумки. Коли дві валізи зламалися, ми переносили їх по 50 метрів і поверталися за рештою. І так усю дорогу. Спека, мухи обліплювали, ми поливалися водою! Я згоріла на сонці. Не хочу лякати нікого, але мені це було складно».
- «Дорога там справді важка! Комусь легше, комусь важче, хтось на собі тягне 5 кг, а у когось 20-30 кг у валізі, і дуже важко йти пару кілометрів бездоріжжям. Моя тітка не змогла тягнути все і викинула дві пари взуття по дорозі. Хтось ішов і плакав, а хтось як на батарейках».
- «Особливо хочу сказати про піший перехід — це дорога-пекла, якщо у когось багато речей! Якщо за плечима рюкзаки, в руках сумка це одне. А якщо валізи буде дуже складно. По дорозі ви побачите кинуті речі, зламані візки, колеса від валіз. Дорогу розбито. Після поїздки дві валізи на смітник».
- «Сказати, що важко, це нічого не сказати. Молоді цей шлях подолають, а ось літнім це дуже важко. Особливо тим, хто із паличками».
Механізм проходження пункту такий. З окупованої території охочих довозять до Росії. На кордоні потрібно заповнити анкети і, як пишуть ті, хто подолав весь шлях, відповіді мають бути такі, що хоче почути агресор. Тут же перевіряють паспорти, чи можуть викликати для розмови, де дивляться телефони. Тим, хто планує їхати, радять говорити, що мета поїздки – робота чи якесь обстеження.
«З нашого гурту одного хлопця повернули. Паспорт України втратив, а російську не встиг зробити. Паспорт Росії віддають насамперед. Українські паспорти залишають "на потім". Ми чекали 3,5 години», - розповідає дівчина, яка здолала шлях, в соцмережі.
Далі дорога через Росію проходить практично без перевірок. Перевізники довозять лише до пункту пропуску «Колотилівка». Він починає роботу о 9-й ранку, але автобуси заїжджають туди рано вранці, тому і проходять першими. Черга чекає на парковці просто неба. Там є туалет та магазин, але у вихідні він не працює.
На КПП вирушають по команді російських прикордонників приблизно по 10 осіб машинами, автобусами або пішки. Після цього починається дорога без покриття. Практично всі, хто користується цим переходом, щоб потрапити на територію України, стикаються з фільтрацією, багато хто просить підписати папір про проходження поліграфа. Тому тим, хто планує свій шлях, радять почистити телефони. Видалити будь-які програми, повідомлення, фото, які можуть викликати запитання у ФСБ. А також війну називатиме лише «СВО».
У чатах пишуть:
- «Ми прибули останнім рейсом, що страшенно втомилися. Три години тривав процес. Перевіряючі та допитуючі були злими та нервовими. З підозрою і скептично розмовляли».
- «Я їхала наприкінці липня, росія доглядала всіх дуже ретельно, сумки просто вивертали все, телефони та гроші перевіряли теж! Україна перевіряла також усе. У мене сім-карту відразу витягли з телефону, наявність паспорта Росії і посвідки на проживання теж перевіряли дуже ретельно».
- «Звичайно, огляд вибірково. Психологічно тиснуть у кабінетах! Готуйтеся, хто їде!
При цьому випадки, щоби когось затримували або повертали вже на цій посаді, рідкісні. На українській стороні все набагато простіше. Тут зустрічають волонтери, які пропонують їжу та воду. Вже потім люди вирушають на перевірку. Прикордонники просять здавати російські паспорти тих, хто встиг їх одержати.
Для мелітопольців, які не мають українських паспортів, цей шлях єдиний, яким можна потрапити на підконтрольну територію. Пропускають за будь-яким посвідченням особи, свідоцтвом про народження і навіть російським паспортом. Щоправда, потім документ, виданий окупаційною владою, вилучають.
Перш ніж зважитися і вирушити в дорогу, необхідно підготуватися. Головне – очистити телефони та інші гаджети від інформації, яка може зацікавити російські спецслужби. А також виконати рекомендації українських прикордонників.
Ті, хто евакуювався з Мелітополя гуманітарним коридором, кажуть, що шлях нелегкий, але переборний. І всі як один додають – воно того варте. Адже винагородою за труднощі стане можливість вирватися з окупації та здобути волю.