Путін боїться перелому у війні і відволікає ЗСУ від важливих цілей. Взяття Токмака і Мелітополя - лише питання часу. Далі почнеться наступ на південь. Такий прогноз озвучив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках генерал армії Микола Маломуж.
При цьому Бахмут залишається знаковим населеним пунктом для країни-окупанта й особисто для Путіна. Адже здача міста фактично означатиме перелом у війні. На тлі успіхів Сил оборони України ворог на низці напрямків, зокрема й на Бахмутському, намагається відтягнути українські сили від двох важливих для нього напрямків - Бахмута і півдня нашої країни. Для цього окупант організовує контратаки на певних ділянках фронту. Зокрема, вкрай важливим для нього є Токмак.
Там окупаційна армія поспіхом робить оборонні споруди, зариваючись у землю на два рівні. Але проблема в тому, що ворог уже не має часу на "стаціонарні", а отже, справді міцні рубежі. Ці тимчасові загородження не є серйозною перешкодою для Сил оборони України. Взяття Токмака і Мелітополя - лише питання часу. Далі почнеться наступ на південь. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL озвучив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках генерал армії Микола Маломуж.
- В останньому зведенні Генштабу ЗСУ повідомляють про те, що противник безуспішно намагався відновити позиції в районі Авдіївки на Бахмутському напрямку, а також атакував позиції ЗСУ в районі Мар'їнки та Красногорівки. Яка мета окупанта на цій ділянці фронту? Чи вважаєте ви, що ці дії ворога можуть бути просто спробою відвернути наші Сили оборони від півдня?
- Насамперед противник намагається промацати нашу лінію оборони і, можливо, здійснити контрнаступ, відсунути наші війська або навіть прорвати оборону. Така спроба була біля Куп'янська, але не вдалася. Тому зараз ворог концентрує сили поблизу Авдіївки, Мар'їнки. З якою метою? Дійсно, одна з цілей - відволікти наші сили на інші ділянки фронту, насамперед з Бахмута. Тому що цей населений пункт є для Путіна фактично моментом істини і має військово-політичне значення. Звільнення Бахмута означатиме перелом у війні, якщо ще не стратегічний, то морально-політичний.
Тому Путін кидає всі сили на Бахмут, на напрямок Авдіївки та Мар'їнки, щоб ми знімали свої сили з бахмутського напрямку і перекидали на цю ділянку через загрозу прориву. Це одне з основних завдань у цьому регіоні - відволікти наші сили й засоби, які зараз ідуть по Кліщіївці, Андріївці, з півдня і півночі охоплюють Бахмут, і переорієнтувати їх на інші ділянки.
Друга складова - противник практично не має успіху, він промацує Куп'янськ, бачить, що не вдається зрушити нашу оборону в районі Бахмута. Тому Путін дав вказівку задіяти ще один формат - почати наступальну операцію на Авдіївку, Мар'їнку, частково на Запорізькому напрямку. Шойгу заявив, що задіяв наявні резерви аж до кадрової нової армії, яка укомплектована та озброєна лише на 50%. Одночасно частина більш досвідчених підрозділів ворога перекинута під Бахмут, щоб стримати наш наступ і не втратити місто. Тут є ще й інформаційний формат. Усі воєнкори та російські ЗМІ задіяні для висвітлення дій окупаційної армії на цьому напрямку як успішних.
Третя складова - не допустити посилення наших можливостей на південному напрямку. Маючи дуже чіткий формат фронту на Авдіївсько-Мар'їнському напрямку, ми можемо використати додаткові резерви для просування в районі Работиного, Вербового і Токмака. Ворог припускає, що ми не перекинемо туди великих сил з Донецького напрямку, що наші наступальні операції сповільняться. Ворог розраховує, що Сили оборони не зможуть повністю перерізати логістику в районі Бахмута, перекриваючи Токмак - дуже важливий центр логістики.
Якщо Токмак буде перекрито, це фактично позбавить ворога можливості масово використовувати вогневі засоби на Запоріжжі, утримувати свої позиції та контратакувати. Не буде логістики, не буде надходження боєприпасів і живої сили, з'явиться передумова для більш щільного просування Сил оборони до моря - Мелітополь, Бердянськ - і, звісно, створення умов для потужного флангового удару по запорізькому угрупованню ворога, яке не матиме підтримки.
- Щодо сухопутного коридору. За інформацією мера Мелітополя Івана Федорова, російські окупанти намагаються утримати його. Для цього вони обладнують складну систему окопів, дворівневі підземні бліндажі та нові укріплення під Токмаком. Наскільки це ускладнить завдання Сил оборони України?
- Поспішне спорудження різних видів укріплень, включно з багатоярусними, спроба створити нові смуги оборони - ворог намагається копати і окопи, і бліндажі, і протитанкові рови - це природна модель попередження наших можливих атак. Але в чому проблема? У тому, що в них уже немає часу щось будувати стаціонарно. Дійсно, у тактичному форматі вони можуть стримати нашу легку піхоту, наші атаки. Але можливості ворога невеликі.
Ми, використовуючи комплексний підхід, завдаючи ударів далекобійною артилерією, самохідними установками, танками та задіюючи піхоту, будемо руйнувати ці тимчасові споруди ворога. Утриматися на таких позиціях буде практично неможливо. Тому, думаю, ці дії не зіграють вирішальної ролі в утриманні Токмака та інших окупованих міст, включно з Мелітополем. Найголовніше для нас зараз - нейтралізувати логістичний шлях до Токмака і взяти місто в напівоточення.
Це буде вирішальним фактором. Потім звільнення Токмака і Мелітополя буде лише питанням часу. Далі ми будемо розвивати наступ на південь. Тому що угруповання окупанта, позбавлене засобів, техніки, боєприпасів і підтримки в живій силі, приречене на провал. Пам'ятаю, як було з Херсоном. Ми взяли його практично у вогневе оточення, і ворог був змушений його залишити. Тут же буде оточення зі сходу. Можливі й операції з боку Херсона - це буде оточення великого секторального угруповання ворога.
Але це більш далека, стратегічна перспектива. Зараз питання тактичне - подолати укріплення ворога. Але операцію необхідно провести грамотно. Я вважаю, що не потрібно сильно вгризатися в оборону, це важкий формат і не завжди ефективний. Необхідно проводити системні вогневі удари, диверсійні операції, можливо, висадку великого десанту Сил спеціальних операцій у цей регіон. Це позбавить ворога можливості що-небудь там робити - і захищатися, і використовувати якісь оборонні споруди.
- За інформацією Інституту вивчення війни, сьогодні російська окупаційна армія має великі проблеми з кадрами. Зокрема, залучають найманців із Непалу та навіть із Куби. У жовтні в Росії стартував осінній призов, планується призвати 130 тисяч осіб. На вашу думку, які реальні можливості для посилення має ворог? Чи буде повна мобілізація?
- За рахунок осінньої мобілізації не може бути істотного зміцнення, тому що призовники - це молоді хлопці без мотивації та елементарного рівня підготовки, тим більше бойової. Якщо вони будуть направлені на фронт, це буде гарматне м'ясо. Це буде шлях в один кінець. Навіть зміцнення окремих секторів такими силами не вирішить проблем. Ми знаємо приклади, коли молоді бійці окупаційної армії, розпиваючи спиртне, йшли в атаку і масово гинули - практично вони загинули за лічені години після того, як почали брати участь у бойових діях. Тож великих перспектив тут немає.
Але вони частково відновлюють структури "Вагнера", набирають із запасу тих, хто має військову спеціальність, і це є певне посилення. Невелике, бо в єдиному форматі "вагнерівці" діяти не будуть, їм ніхто не дозволить створити окрему структуру на 50 тисяч осіб, оскільки вони показали свою ненадійність. Тому "вагнерівці" воюватимуть розрізнено, по різних частинах, і використовуватимуться на окремих важких ділянках боїв, для проведення атак чи контратак тощо. Що стосується найманців, то вони більш мотивовані, хоча їх небагато.
Путін назвав цифру 60 тисяч, але тут маються на увазі всі - і за квотами, і примусово, тому здається, що це великий контингент. Але насправді за рік вони набрали близько 12 тисяч найманців і будуть використовувати їх на різних ділянках. Йде вербування серед іноземців, насамперед у країнах СНД, а також країнах, де РФ має свої контингенти. Це арабський Схід, особливо Сирія, частково Африка і Куба. На Кубі найманство, служба в іноземній армії, навіть дружній, вважається злочином. Кубинці зараз проводять розслідування щодо тих осіб, які завербувалися в РФ.
Великого напливу не буде. Крім того, ці бійці з інших країн, не знаючи обстановки, не маючи мотивації, а маючи тільки мету заробити, при серйозних бойових операціях, а тим паче за дуже потужного вогню, будуть здаватися. Це не ті люди, які будуть ефективно боротися за щось. Як тільки буде загроза реальної смерті, буде повний відкат. Вони будуть тікати або здаватися.
Нагадаємо, наша артилерія дуже потужно працює на Мелітопольському напрямку: на штурм ворог кидає вже й еліту.