!["Среди нас нет профессиональных военных, но так повернулась жизнь" – бойцы из Мелитопольской терроборны поделились военными буднями (фото)](/images/news/2023/10/331955.jpeg?1696672890)
На початку війни саме Мелітопольський окремий батальйон тероборони першим вступив у бій із ворогом у Запорізькій області. Через півтора року війни, мелітопольські герої щодня відточують військове мистецтво, і захищають українську землю.
Позиція мелітопольських бійців знаходиться в одній із посадок Запорізької області. Побут у хлопців максимально простий - імпровізований обідній стіл, замість стільців - ящики від боєприпасів. Командир взводу Вікінг показує двостволку, яка успішно використовується нашими хлопцями проти дронів:
- Ми, мабуть, одна з унікальних батарей у ЗСУ, були в нас міномети - різні, був навіть старий японський часів другої світової, працювали на них, тепер є гармата, одразу було непросто, але і з нею розбиралися, привчилися. Думаю, з нашою мотивацією і здібностями до навчання, ми тепер на всьому, що стріляє, могли б працювати, головне аби давали з чого і давали чим, - кажуть мелітопольські бійці.
І масштаби цієї мотивації захистити рідну землю неможливо переоцінити... Це при тому, що в складі батальйону немає професійних військових:
- Серед нас немає професійних військових, ніхто не планував пов'язувати своє життя з армією, але так повернулося життя. Тим не менш, хлопці вчаться, цікавляться, розвиваються. Зараз розрахунок повністю самостійний, спочатку рахували виключно по "кропиві", потім вчилися робити це самостійно, я не втручаюся в їхню роботу, бо це як змушувати їх керувати автівкою із заплющеними очима, лише якщо не можуть влучити, тоді розбираємося, що саме не так, - розповідає Вікінг.
Далі хлопці проводять екскурсію бліндажем. Це невелика кімната з одним ліжком, на якому лежать спальні мішки. Осторонь від бліндажа, в оточенні дерев і маскувальної сітки стоїть на вогневій позиції зенітна гармата КС-19.
Під час бесіди бійці по рації запитують дозвіл на вогневу роботу по запланованих цілях, отримують координати, усі присутні надягають навушники, заряджають, наводять гармату, стріляють. Цього разу гармата зробила шість пострілів, після чого мелітопольські бійці її знову ретельно замаскували сіткою та підручними засобами.
Навіть не віриться, що вчорашні цивільні воюють, освоюють нову техніку, живуть у посадці, щохвилини ризикують життям задля того, щоб наблизити день перемоги.
Мелітопольці, куди б не закинула їх кривава війна, знають і пам'ятають, якою ціною дається кожен метр дороги додому. А в тому, що наші хлопці зі 110 батальйону ТРО повернуться до Мелітополя з перемогою, ніхто не сумнівається!