Російські окупанти побудували під містом розгалужену систему підземних бункерів, які дозволяють російським військам за межами населених пунктів вести бойові дії без ризику ураження місць постійної дислокації.
Про це повідомив журналіст Юрій Бутусов. Він навів цитату з російських джерел про обладнання позицій батальйону "Тимер" зі складу 72-ї мотострілецької бригади збройних сил РФ, що оборонявся проти українських військ у районі села Роботине в червні-липні 2023-го.
"Перебуваючи в резерві, за півроку батальйон побудував найпотужнішу систему споруд. Солдати живуть під землею, де розташовані, якщо так можна висловитися, 200-метрові "будинки". Це системи коридорів із кімнатами, кухнею, лазнями, складами, електрикою, світлом та інтернетом. Сплять бійці на двоповерхових "нарах", обідають одразу - на кухні", - йдеться в повідомленні.
Як зазначається в повідомленні, загарбники обладнали бункери, щоб не виходити на поверхню.
"Тут люди можуть повноцінно жити, митися, пратися. Тут і робочі кабінети, спальні. Ця споруда будувалася компанією "Росдорстрой", після чого ми її допрацювали, зробили вентиляцію". Загалом ці бункери нагадують мурашник або підземне місто. Стіни, підлоги і стелі оббиті деревом", - цитує росіян Бутусов.
За словами журналіста, будівництво інженерних споруд вела компанія з цивільного сектора, яка займається дорожнім будівництвом. Підприємство стало підрядником Міноборони РФ і в короткі терміни виконало будівельні роботи по обладнанню позицій батальйону недалеко від лінії фронту.
Нагадаємо, "вагнерівці" в Сирії взяли за основу ІДІЛівську систему оборони, яка є вкрай ефективною, і яку тепер використовують українські військові. Замість класичних взводних опорних пунктів, тобто траншей, бліндажів, вона складається з окремих ям, фактично в прямому сенсі слова. Це так звані лисячі нори, ями, які є окремими вогневими точками. Їх дуже багато, вони далеко не всі зайняті. Вони мають дуже велику глибину.
За словами командира Третьої штурмової бригади, засновника "Азова" Андрія Білецького, ця оборона є вкрай ефективною і українські військові її тепер частково використовують у деяких місцях.