Захисник Віталій Костюк з позивним "Азімут" став на захист рідної землі ще в перші тижні повномасштабного вторгнення. Зараз воїн разом з побратимами виборює шлях додому для себе та тисяч мелітопольців.
"Азімут" – інструктор навчального центру десантно-штурмових військ, але наразі прикомандирований до загону спеціального призначення "Омега", який виконує бойові задачі на Мелітопольському і Токмакському напрямках. Нещодавно у Віталія була перша за час служби двотижнева відпустка та він вирішив провести її з задоволенням і користю одночасно.
Захисник відправився у Карпати, аби піднятися на Шпиці – одну з вершин гірського масиву Чорногора. Сходив разом з другом з Ірпеня та групою, у якій були жителі Херсонщини та Миколаївщини. Весь маршрут склав близько 16 км.
– В Інстаграм побачив випадково рекламу, що гід організовує одноденний похід у гори. І мені це якраз і треба було, тому що я зрозумів після походу, що реально сам би туди не піднявся. Це не те, що ти підійшов до гори і піднявся, а це купу кілометрів горами, лісами, – розповідає "Азімут".
На висоті 1863 м учасники групи розгорнули синьо-жовтий стяг та прапор Мелітополя – рідного міста Віталія, яке окуповано російськими загарбниками з самого початку вторгнення. Перший прапор з теплими побажаннями захисникам передали дітки, а другий – мелітопольський волонтер Валерій Газаєв.
– Це моя мрія була. Я коли був на Запорізькому напрямку, то я прямо марив цими горами. Так дуже хотілося в гори, але можливості не було. Мені захотілося зробити символічне памʼятне фото, що навіть в горах є мелітопольці, майже на самих високих точках України, – продовжує воїн.
"Азімут" зізнається, що добре відпочив у відпустці, але за час служби відвик мати стільки вільного часу, тому вже під кінець відпочинку хотілося повернутися назад.
– Ми періодично переписувалися з хлопцями, дізнавалися, як у один одного справи, але вже трошки заскучили за цією нашою бойовою обстановкою, – каже захисник.
За словами Віталія, особливу мотивацію йому дає те, що він воює на своєму напрямку – Мелітопольському, і наближає момент повернення додому не тільки для себе, а й для тисяч вимушених переселенців.