Буквально тиждень тому у Мелітополі податкова "кошмарила" громадські організації, вимагаючи від них кошти, та вже незабаром щасливі представники національних громад масово віталися перед рашистськими камерами.
"Вдарили по одній щоці - підстав другу", схоже, єдиний закон православ'я, який росіяни та їхні поплічники свято шанують у будь-якій ситуації. Інакше як пояснити те, що слідом за рашистським терором завжди йде оспівування "матушки" і "асвабадітелей"
До "Дня" народної "єдності" окупанти готувалися заздалегідь - представили "культурну" програму, з якої викреслили Україну, як національність, провели низку пропагандистських заходів у школах району, від яких волосся дибки стає на дибки, та навіть написали так званий "гімн Запорізької області", який у тверезому розумі та твердій пам'яті слухати неможливо.
І, звісно ж, зігнали тих самих представників національний громад на головну площу Мелітополя, щоб записати черговий пропагандистський ролик. Мелітополь завжди вважався інтеркультурною столицею України. Тут, до війни в дружбі та мирі, жили понад сто представників різних національностей. Але іронія полягає аж ніяк в іншому.
Буквально тижнем раніше окупаційна податкова служба в Мелітополі зібрала керівників національних громад, щоб "пояснити", скільки і кому вони "винні". Рашисти "роз'яснювали" представникам некомерційних організацій "алгоритм роботи з податковим відомством". Зокрема, керівникам донесли один простий меседж - вони винні грошей.
- Некомерційні організації так само, як і звичайні організації, мають перебувати на обліку та сплачувати певні податки. Незалежно від того, комерційні вони, некомерційні, у них є працівники, які отримують заробітну плату. Відповідно мають відраховуватися розрахунок страхових внесків, сплати ндфл, - розпинався представник податкової.
Але це зовсім не завадило місцевим колобкам натхненно віщати на камеру про "мир" і "єдність" під рашистським триколором. Хто засвітився в ролику?
- Анна Піперко - албанська громада
- Бобур Артиков - узбецька громада
- Віліна Жежулова - болгарська громада
- Михайло Арабаджі - караїмська громада
- Катерина Романова - білоруська громада
- Сергій Приходченко - німецька громада
- Юрій Балян - вірменська громада
- Галина Филипович - казахська громада
- Гусейн Каірбеков - дагестанська громада
- Андрій Жидков - командир козачої бригади "Дніпро"
Розповімо про деяких із них.
Анна Піперко
Анна Піперко - 53-річна жінка з видатними формами, але нічим не видатна в житті, бадьоро віщає про "привезене" привітання албанського народу.
- Ми разом із вами, ми разом із Росією, - заливається Піперко.
Зрадниця працює вчителькою у віджатій рашистами "Девнинській ЗОШ № 48" Мелітопольського району. Після окупації Піперко одна з перших із розпростертими обіймами прийняла загарбників. Можливо, ключову роль зіграло те, що жінка викладала російську мову. Але фотографуватися з українським прапором до окупації це анітрохи не заважало.
Відомо, що Піперко разом зі своїми колегами-колобками брала участь в організації псевдореферендуму й активно займається організацією навчального процесу за стандартами РФ.
Бобур Артиков
Дешеві пропагандисти не в змозі навіть правильно уявити своїх дармоїдів - Артиков (у титрах Артеков - прим.ред) представляє узбецьку громаду. Звідки взявся цей корінний житель - незрозуміло. Відомо, що він одружений на мешканці Мелітополя Вікторії.
Однак у самому інфополі у Бобура наше місто почало з'являтися якраз у 2022 році, коли він уперше засвітився із сім'єю в окупованій Кирилівці. Соцмережі Артикова рясніють різними містами - крім Мелітополя можна побачити і Харків, і Київ.
До слова, на сайтах знайомств усе ще "висять" профілі Бабурова. Можливо, саме там він і відшукав Вікторію з одним (а то й з усіма двома) дітьми від минулих стосунків. А можливо, продовжує пошук. Ми б радили Вікторії придивитися до "чоловіка": зрадники - вони ж скрізь зрадники.
Михайло Арабаджі
Карабаджі - частий учасник агітаційних роликів на користь окупантів. Голова товариства караїмів Мелітополя одним із перших отримав громадянство РФ, перереєстровував бізнес і громаду за російськими законами
Обставини свого вчинку аргументує необхідністю ремонту будівлі, так само своєю надією чи то на преференції, чи то на допомогу від окупаційної влади. В інтерв'ю бадьорим голосом випромінює радість, що маленький народ-караїми нарешті вливається в сім'ю російських народів.
Відомо, що частина бізнесу Михайла Арабаджі - це медичний центр "Невромед", розташований у самому центрі міста, вул. Героїв України, 27, поруч із податковою інспекцією, друга частина - це чи то ресторан, чи то кафе "Крим", розташований у цій самій будівлі.
Показна лояльність голови громади пов'язана з бізнес-процесами, які він адмініструє на окупованій території, а громада караїмів - це "військова хитрість" головного караїма міста.
У разі, якщо вам відомі факти співпраці будь-яких осіб з окупантами Мелітополя, просимо анонімно подавати зазначену інформацію на спеціально створену електронну скриньку: [email protected] або на наш чат-бот @Riamsupport_bot