Мешканка Енергодара Олена (ім'я змінене) працювала на Запорізькій АЕС понад 24 роки. Після окупації міста жінка залишалася тут і виконувала свої професійні обов’язки.
Життя під ворожим триколором ставало дедалі нестерпнішим, тож прийняла рішення виїжджати.
Про це йдеться в матеріалі на сайті Атомпрофспілки.
Олена пригадує, що з початком повномасштабної війни їй було важко повірити в те, що відбувається. За її словами, це нагадувало якийсь фільм жахів, їй хотілося просто бігти з цього «кінотеатру», але тепер то була нова реальність.
«Наш останній «мирний» робочий день був 28 лютого. Спочатку ми сиділи у бомбосховищі, згодом персонал вивезли зі станції автобусами, бо була загроза її захоплення. Величезні колони росіян заїхали на ЗАЕС на початку березня. Вже 15 числа керівництво сказало виходити на роботу. Коли побачила наш понівечений навчально-тренувальний центр і згорілий танк, що був накритий маскувальною сіткою, у мене потекли сльози — було дуже страшно. На прохідній ми стояли в довжелезних чергах, чекали, поки нас пустять на територію станції. І весь цей час, щодня на даху адміністративного корпусу стояв снайпер, який стежив за нами через приціл», – згадує жінка.
Вона зазначила, що усіх працівників прискіпливо перевіряли росгвардійці — кремезні, як на підбір, чоловіки в якісній бойовій екіпіровці зі зброєю:
«Вони не дивилися нам в очі, лише іноді робили зауваження, що ми надто явно демонструємо своє невдоволення через їхню присутність. Вони нас боялися! Бо прийшли не завойовувати, а «асвабаждать». Їм так промили мізки, що вони були не просто здивовані, а шоковані, що ми не зустрічали росгвардію радісно з хлібом-сіллю».
Нагадаємо, за присутності росіян на ЗАЕС відбуваються критичні речі і їхня кількість буде лише зростати, — Міненерго.