Після приходу в Мелітополь "русского мира" сотні мелітопольців показали своє справжнє нутро. А багато хто відчув на собі, що означає "стокгольмський синдром". Як результат, у Медовому місті махровим цвітом розцвіла практика доносів.
Одним із яскравих прикладів цієї ганебної практики стала скарга, опублікована одним із телеграм-каналів рашистів.
- Доброго дня, у магазині "Центральний" за адресою проспект Богдана Хмельницького, 17, у відділі сухофруктів працює жінка. Затята ждуніха, покупців агітує за Україну, постійно говорить, які в росії погані продукти, погані люди, і при тому при всьому сидить тут, працює і отримує зарплату в рублях. Дуже вас прошу перевірити цю особу!
У коментарях громадяни не могли пройти повз таке "послання" - і відповіли скаржниці по суті. Знайшлися й ті, хто нібито володіє ситуацією. Якраз ці знавці й натякнули на те, що ошукана чоловіком дружина в такий спосіб зводить рахунки з коханкою.
- Хто має перевіряти - люди з чату? Були б факти - пішла б у комендатуру - а так наклеп і пасквіль - сама сядеш, стукачка.
- Це звідки ж такі гниди беруться, це що, не можна і сказати, що продукти реально неякісні?... Людішкі, по тобі видно, гівенні частенько зустрічаються.
-
Та нічого їй писати, окрисилася на коханку чоловіка, і ллє лайно....Кляузниця нещасна - краще б у перукарню сходила і нігті гризти перестала.
-
Ватна шваль із совком внутрішньочерепного слимака в найкращих традиціях совкового стукацтва і доносів.
...Якщо розібратися, то у тих, хто залишився в окупації, утворилася якась душевна порожнеча, тривожність, невизначеність. Цим і скористалися рашисти, які з місця в кар'єр влаштували людям тотальне промивання мізків.
Відповідно, порожнечу заповнювала російська пропаганда. Намагаючись "відгородити" ТОТ Запорізької області від будь-якої іншої інформації, рашисти вливали в голови мелітопольців відверту брехню, всіляко маскуючи її різними гаслами і пишномовними заявами.
Наприклад, "здавай ждунів - будь на сторожі безпеки росії!". Відповідно, кожен, хто "стукає" на нібито укрофашиста, відчуває себе причетним до якоїсь великої справи.
Особливу увагу окупанти приділяли дітям і молоді, а також сім'ям з дітьми - тобто, тими, ким найлегше маніпулювати, кого найлегше залякати і хто найбільше, в силу віку, схильний вірити тому, що говорять "дорослі дядьки",
Звідси всі ці численні зустрічі російських силовиків зі студентами та батьками школярів, на яких людям розповідали про "загрозу тероризму" і необхідність з ним боротися. Насамперед, за допомогою доносів.
Відповідно, через деякий час практику доносів деякі "ватники" стали використовувати у своїх корисливих інтересах. Адже завжди можна сказати "пардон, товариші поліцаї, помилився" - а за надмірну пильність у московії не карають, скоріше, навпаки...
Цікаву кваліфікацію доносів - яка не сильно змінилася з часів НКВС - навела антрополог і автор телеграм-каналу "(Не)цікава антропологія" Олександра Архипова. Звичайно ж, Олександра внесена рф до списку іноагентів.
Наприклад, іноді доноси пишуть, очікуючи на матеріальну вигоду: наприклад, на отримання кімнати в гуртожитку, що звільнилася. Але в державі з приватною власністю, як сучасна росія, житлоплощу так просто на себе не перепишеш. Тому нинішні донощики розраховують на іншу вигоду.
- Це може бути не безпосередньо отримання місця людини в компанії або виші, але ти показуєш свою лояльність, і, можливо, це означає додаткові преференції, які можеш отримати ти або твоя інституція, - каже співробітник російського "Меморіалу" Олексій Макаров.
Однак вигода від доносу може бути не тільки матеріальною, а й емоційною, вважає Архипова: звести з кимось рахунки, покарати кривдника, в особистому конфлікті використовуючи державну політику. Цей мотив універсальний і для радянських людей, і для сьогоднішніх росіян.
Схоже, що згадана неврівноважена донощиця належить до другої категорії.
Хай там як, хочемо звернутися до патріотів України, які залишилися в окупації - будьте вкрай обережні. Адже ваше життя - найважливіше!
Нам ще наш улюблений Мелітополь від бруду русского мира відмивати.