Російська пропаганда в окупованому Мелітополі продовжує набирати обертів. Сьогодні рашисти оголосили про те, що мультимедійний парк "Росія - моя історія", який вони обладнали на території колишнього заводу, тепер працюватиме без вихідних.
Це означає, що окупанти планують зомбувати місцевих жителів у режимі нон-стоп, особливу увагу приділяючи підростаючому поколінню.
Крім того, з літа російська влада активно відкриває на окупованих територіях України шкільні музеї, які мають навчити "справжнього російського патріотизму". Для чого насправді Кремль створює шкільні "музеї перемоги", як у школі в Скадовську з'явився "куточок спецоперації", та чому такі дії протиправні з точки зору міжнародного права - читайте в авторській колонці для 24 Каналу.
Музеї як інструмент пропаганди
Правозахисники неодноразово фіксували, як Росія використовує викривлені історичні наративи, як інструмент власної пропаганди на окупованих територіях. Це стосується і викладання історії, де Україну називають "ультранаціоналістичною державою", і встановлення меморіальних дощок учасникам російсько-української війни на стінах закладів середньої освіти, які мають нагадувати українським дітям про "почесність" смерті за Росію. Тепер же ворог дійшов до створення пропагандистських шкільних музеїв.
Спеціальна доповідачка з культурних прав Фаріда Шахід у 2014 році випустила доповідь про процеси меморіалізації. У ній вона висвітлила проблему використання музеїв у політичних цілях, зокрема для пропаганди політичних устремлінь, коли експозиція використовується для конкретного трактування історичних подій.
У контексті музеїв держави мають утримуватися від політичного контролю та фінансового тиску. Хоча статус шкільного музею відрізняється від класичного, на шкільний музей може покладатися додаткова відповідальність щодо нейтральності експозиції. Усе тому, що розміщення в стінах закладів освіти презюмує просвітницьку функцію, бо їхньою основною аудиторією є діти, які більш схильні до зовнішніх впливів.
Що про це говорить Міжнародне гуманітарне право
Режим окупації, який зараз діє на Півдні України, передбачає дуже обмежену можливість держави-окупанта запроваджувати зміни у функціонуванні окупованих територій, вимагаючи поважати чинні закони. За логікою міжнародного гуманітарного права, ці правила мають бути застосовані до освіти, а також збереження історичної пам'яті. Однак цими правилами нехтує Росія, переводячи освітні заклади на російські стандарти викладання та впроваджуючи своє розуміння "історичної правди", закріплене російським законодавством, в інститутах освіти та культури.
У Росії шкільні музеї використовуються як ще один інструмент спотворення історичних наративів та їх нав'язування дітям і молоді, про що свідчать навіть самі російські чиновники. Ці практики вони переносять і на окуповані українські території для виховання "справжніх патріотів Росії".
Як і для чого Росія розвиває в себе музеї
Формування державного замовлення на створення музейних експозицій і виставок, спрямованих на військово-патріотичне виховання молоді було передбачено російською "Концепцією патріотичного виховання" 2015 року. Процес інструменталізації шкільних музеїв посилився 2019 року, через проєкт "Шкільний музей перемоги". Також шкільні музеї є частиною федерального проєкту "Патріотичне виховання громадян Росії" нацпроєкту "Освіта", затвердженого особисто Володимиром Путіним.
За словами російського міністра освіти Сергія Кравцова, шкільні музеї, які відкриваються в освітніх установах по всій Росії, є "важливими помічниками в роботі зі збереження культурної та історичної пам'яті".
Перший заступник глави міносвіти Росії Олександр Бугаєв повідомив, що наразі в Росії діють 22 тисячі шкільних музеїв, які допомагають прищеплювати дітям "любов до своєї великої і малої батьківщини" і виховувати "справжніх патріотів". Згідно з дорученням Путіна, шкільні музеї мають бути відкриті в кожному регіоні Росії.
Особливою є всеросійська програма "Шкільний музей перемоги", присвячена історії так званої "великої вітчизняної війни", міф про яку зараз використовується Росією для виправдання нинішньої війни проти України. "Денацифікуючи" Україну під час так званої "спецоперації", росіяни нібито продовжують "подвиги предків" під час "великої вітчизняної війни".
Невеликі музеї, створені в школах, розповідають школярам "історичну правду великої вітчизняної війни", про важливість наслідування "подвигів дідів і прадідів", які врятували світ від нацизму. Участь у всеросійській програмі дає доступ не лише до експозицій, а й до онлайн-програми: участь у різноманітних заходах, форумах, вікторинах, а освітянам надають методичні посібники та онлайн уроки.
В окупованій частині Запорізької області також готуються відкривати "Музеї перемоги". Студенти історичних спеціальностей з окупованого Мелітополя взяли участь у "Школі збереження пам'яті" форуму "Истоки".
Цей форум відбувається за підтримки Путіна, а генеральним партнером виступив московський Музей Перемоги, який курирує проекти зі шкільними "музеями перемоги". Тому особливу увагу в рамках програми приділили волонтерській музейній роботі в школах, бібліотеках і вишах.
Також "Єдина Росія" на окупованій частині Запорізької області запустила проєкт "Нова школа", у рамках якого відбувається моніторинг шкільних музеїв регіону, щоб оцінити їхній стан і знайти "найкращі практичні рішення щодо інтеграції в загальноросійську систему духовних цінностей".
Проєкт було реалізовано в музеї Ботієвської школи Приазовського району, де представили експонати часів "великої вітчизняної війни". У музеї школи №4 села Вознесенка вивішено російський прапор. Загалом, у шкільних музеях активно використовують радянську та російську атрибутику, щоб нормалізувати її серед юних мешканців окупованих територій.
"СВО" та патріотизм до кожної школи
Окрім створення музеїв, які розповідають російську версію історії Другої світової війни, у школах та культурних закладах окупованого Півдня створюються меморіали "героям" російсько-української війни, яку Росія називає "СВО".
У селі Богданівка, наприклад, відкрили парту героя - на честь випускника місцевої школи, який зараз воює проти своєї держави.
Росія використовує історичну пам'ять як інструмент маніпулювання свідомістю мешканців окупованих територій і як своєрідний маркер, завдяки якому намагається легітимізувати окупацію українських територій. Вона зображує нинішню війну як "відновлення історичної правди" та "продовження боротьби проти нацизму".
Шкільні музеї, присвячені тематиці "великої вітчизняної війни", мають популяризувати цей міф серед школярів, які залишилися на окупованих територіях і змушені відвідувати школи за російськими програмами.
Це можна кваліфікувати не лише як порушення норм МГП щодо забезпечення "нормального функціонування інститутів освіти", а й як порушення прав дитини на збереження власної ідентичності та культурної самобутності.
Відвідуючи російські інсталяції в шкільних музеях і проходячи повз "патріотичні куточки", українські діти мають ставати "справжніми російськими патріотами", які будуть готові наслідувати "подвиг предків", що визволили світ від нацизму, а з 2014 року Росія послідовно таврує "нацистами" саме українців. Під обгорткою історії про події 80-річної давнини дітям прищеплюють спотворене розуміння сьогодення.