В окупованому Мелітополі серйозні проблеми з медикаментами. Поставок з України немає, а російські аналоги вирізняються дорожнечею і високими цінами.
Після уколу російського інсуліну ставало погано навіть собаці, але навіть такий інсулін можливо отримати лише за наявності паспорта країни-агресора. Люди в Мелітополі стали заручниками ситуації і намагаються використовувати всі можливі способи, щоб допомогти своїм близьким, які страждають на хронічні захворювання. Мешканці сіл змушені їздити в місто і купувати ліки втридорога, щоб врятувати життя.
- У нас у селі є аптека, але ліків ніяких немає. Потрібні ліки для діабетиків, тих хто переніс інсульт, тих хто мучиться тиском. І взагалі нічого, - скаржаться мелітопольці.
У своїх пропагандистських каналах рашисти обіцяли, що життєво-важливі препарати через сімейного лікаря видаватимуть безоплатно, за фактом же, за словами городян, із ліками в місті та загалом із медициною ситуація інша.
- Я стою на обліку з інсультом, але ліків і понині немає і не передбачається. І лікар нічого не забезпечує.
- У Мелітополі немає жодного комп'ютерного томографа! По новинах усі везуть і везуть у лікарні нове обладнання, але КТ немає. У Бердянськ запис на рік наперед, і можливості з'їздити немає. Місту дуже потрібен навіть необхідний апарат КТ.
- У Михайлівці лікування онкології хворих у домашніх умовах, бо лікарів немає. Тільки класти в лікарню людину, яка хоче вдома жити останні свої роки. Ліків немає. Купуйте самі... І лікуйте чим хочете... Або на уколи в лікарню... Це жахливо.
- У село Новобогданівка потрібен постійний лікар. До нас належать ще 5 сіл. Адже це не реально постійно їздити в Терпіння.
- Цукровий діабет, бронхіальна астма. Деякі ліки можна купити в аптеці, а деякі привозять тільки під замовлення, але коштують вони дуже дорого. А людям призначено ліки довічно. Мій терапевт або сімейний лікар відмахується різними приводами. Перший раз мене вигнала з кабінету - "дістали", як вона висловилася. Потім немає бланків рецепта, потім немає печатки. Зараз вона каже, що росія посварилася з Європою. Що за маячня? Мені потрібен лікар, який допоміг обстежитися і підібрати інші ліки. Але з боку мого лікаря ніякої допомоги. Ставлення до хворих огидне. Ми їх дратуємо. Звикли ні за що не відповідати і поводяться по-хамськи.
За словами мелітопольців, рашисти не тільки не забезпечують необхідними препаратами містян, а й непогано наварюють на аптечному бізнесі. І ціна одних і тих самих ліків у різних аптеках дуже сильно відрізняється, але в жодній із них не дають чеки.
- Хочу розповісти про аптеки в місті, практично всі не дають чеки, ось сьогодні купувала сальбутамол фармстандарт ВЧ (кишеньковий інгалятор) і чек мені не дали. Ціну назвали самі: 200 рублів. Причому кожна аптека називає свою ціну, але вищою, ніж у цій, немає ніде. Аптека називається: Лікар, на Н-Мелітополі.
На тлі всього цього максимально цинічно виглядають показові сюжети рашистів про доступність життєво важливих медикаментів в аптеках. За їхніми словами, проблем із ліками в окупації немає. Принаймні, такі казки розповідають окупанти керівництву в москві. Як насправді йдуть справи з ліками та медициною, мелітопольці знають не з чуток.